Цитати з книжки «Наталка-Полтавка», Иван Котляревский

Где два б'ються — третій не мішайсь!
Чи я тобі, дочко, не добра желаю,

Коли кого зятем собі вибираю?

Ой дочко, дочко! що ж мні начати?

Де ж люб'язного зятя достати?

Петро десь блукає, може, оженився,

Може, за тобою не довго журився.
Ой мати, мати! Серце не вважає,

Кого раз полюбить, з тим і умирає. (2)

Лучче умерти, як з немилим жити,

Сохнуть з печалі, щодень сльози лити. (2)

Бідность і багатство - єсть то божа воля;

З милим їх ділити - єсть щаслива доля. (2)

Ой хіба ж я, мати, не твоя дитина,

Коли моя мука тобі буде мила? (2)

І до мого горя ти жалю не маєш,

Хто прийшовсь по серцю, забуть заставляєш!.. (2)
волосний писар і підканцелярист Скоробрешенко
Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству своєму продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву і перейшли сюди жити; покойний твій батько довів нас до сього.
Ой доля людськая - доля єсть сліпая!

Часто служить злим, негідним і їм помагає. (2)
Всякому городу нрав і права,

Всяка імієть свой ум голова,

Всякого прихоті водять за ніс, | (2)

Всякого манить к наживі свій біс.! |
Для обману? Спасибі за се! Брехать і обманьовать других - од бога гріх, а од людей сором.
Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник"..
Лучче синиця в жмені, як журавель в небі.
Ой під вишнею, під черешнею

Стояв старий з молодою, як із ягодою. (2)
В ы б о р н ы й. Золото - не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, - яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить.
Знайся кінь з конем, а віл з волом"; шукайте собі, добродію, в городі панночки;
Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива
Добрий Петре і бойкая Наталко!
Шануй матір нашу
для тебе в дальніх сторонах трудився чотири годи; ми з тобою виросли і згодовалися вкупі у твоєї матері, ніхто не воспретить мені почитати тебе своєю сестрою. Що я нажив - все твоє: на, возьми! (Вынимает из-за пазухи завернутые в лубки деньги). Щоб пан возний ніколи не попрекнув тебе, що взяв бідну
От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує
Будь же бодрим і мені вірним, а я навік твоя.
жизнь свою ненавиджу, з серцем не звладію,

Коли Петро мій не буде, то смерть заподію.
bookmate icon
Тисячі книжок – одна передплата
Ви купуєте не книжку, а доступ до найбільшої бібліотеки російською мовою.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз