Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569–1999

Генерал Желіговський зібрав комітет для його спорудження, але не зміг здобути підтримки для жодного з проектів. Тоді місцевий гарнізон польської армії виступив з ініціативою встановити пам'ятник у своїх казармах, на іншому боці річки Білії, що була поза юрисдикцією муніципальної влади. Солдати пристали на дещо кострубатий формалістський проект митця-авангардиста Збігнєва Пронашка. Його дерев'яний макет одразу по відкритті підняли на сміх міські жителі. Провідна газета міста скаржилась, що найвизначнішого поляка всіх часів зобразили як «сірого привида». Макет заввишки в чотири яруси ніколи так і не було перенесено в бетон. Поцілений блискавкою влітку 1939 р., він скотився з пагорба за межі армійської бази у річку. На цей проект Пронашка надихнув рядок великого суперника Міцкевича, Юліуша Словацького, який порівняв Міцкевича з литовським богом; його пам'ятник спіткала доля ідолів язичницької Литви після навернення у християнство.

ажав абсолютної влади для самого себе. Протягом дев'яти років Пілсудський керував Польщею, яка його розчарувала й була йому чужою. Коли він помер у 1935 р., його поховали на Вавелі в Кракові поруч із польськими королями, зокрема, й литовцем Ягайлом. Серце Пілсудського вирізали з тіла й поховали у Вільні на родинній ділянці цвинтаря в Росі, поруч із могилою матері.

. Реформація та Контрреформація набули у Великому князівстві Литовському особливого спрямування. Як і багато аристократичних сімей повсюди в Європі, велика кількість литовських шляхтичів у 1550–1560-х рр. перейшла на кальвінізм. Протестантизм приваблював колишніх православних не лише своїми доктринами, а й своєю подібністю до православ'я у практичних питаннях: відсутністю целібату, вживанням народної мови під час служби, а також причастям для мирян.

Повстання Костюшка проти Росії 1794 р. зазнало поразки й закінчилось третім, ​​​​​останім поділом 1795 р. Річ Посполиту стерли з карти Європи.

Це спровокувало другий поділ Речі Посполитої Росією та Прусією у 1793 р.

Перший поділ Речі Посполитої Австрією, Прусією ​​​​​та Росією відбувся у 1772 р. Останньою спробою польсько-литовської шляхти реанімувати інституції Речі Посполитої стала ​​​​​Конституція 3 травня 1791 р.

Шляхтич міг водночас бути «литовцем» за походженням, політичним «поляком» і віруючим «русином» (або «греком»).

Не ​​​​​стільки католицизм, скільки Реформація привернула православних ​​​​​литовців до західного християнства: спочатку в його протестантській, а згодом — у католицькій формі.

Річ Посполита була республікою шляхти, ​​​​​міф про сарматське походження якої об'єднав у ній шляхтичів різного походження та віросповідання, залишаючи осторонь решту ​​​​​населення

Підтримавши конституційну унію з Польщею, литовська знать прагнула натомість отримати такі самі права, привілеї та захист.