Ми використовуємо файли cookie для покращення якості роботи сайту Bookmate та наших рекомендацій.
Для отримання додаткової інформації ознайомтеся з нашою Політикою щодо файлів cookie.
Прийняти все cookies
Налаштування файлів cookie
Svg Vector Icons : http://www.onlinewebfonts.com/icon Щось трапилось. Спробуйте ще раз.
Пенелопа Дуглас

Панк 57

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • Юля Цикалюкцитуєторік
    Тому, що… вже самий кінець навчального року, а я ще не все сказала.
    Піднімаю в повітря балончик із фарбою і бачу очі Тена: вони ледь не вилазять із орбіт.
    — Що? — скрикує він.
    — Ти? — Джей Ді ошелешено дивиться на мене.
  • Юля Цикалюкцитуєторік
    Мій приїзд у це місто, вступ до цієї школи і те, що я сиджу у неї в кабінеті, не має жодного відношення до Трея. Лише до неї.
  • Юля Цикалюкцитуєторік
    — Як його звати? — Вона набирає номер. — Назви його справжнє ім’я.
    Я чую, що йдуть гудки, серце стискається, але я тримаюсь.
    — Метью, — спокійно відповідаю я. — Метью Лейр Грейсон.
    Вона раптом завмирає і різко піднімає очі. Потім починає дихати частіше і виглядає так, ніби побачила привид.
  • b6930996997цитуєторік
    І, хоча ми знаємо, що без ризику немає винагороди, усе одно боїмося ризикнути.
  • sxx. isxцитуєминулого місяця
    Вас потрібно купати, годувати, вигулювати…
  • sxx. isxцитуєминулого місяця
    Чувак, чому ти дивишся на неї так, ніби вона дала ляпаса твоїй

    бабусі?
  • Sofia Kulishцитує4 місяці тому
    Я їй, в якійсь мірі, навіть заздрю. Добре, я дійсно їй заздрю.

    Бути самотнім так неприємно. Ти знаходишся в місці, повному

    людей і відчуваєш себе так, ніби вони не хочуть бачити тебе тут. Ти

    наче на вечірці, куди тебе ніхто не запрошував. Ніхто навіть не знає

    твого імені. Ніхто навіть не хоче його знати. Усім байдуже.

    Ти стоїш, а в голові крутяться питання : «Вони наді мною

    сміються? Говорять про мене? Чи, може, насміхаються так, ніби, якби мене тут не було, їхнє життя було б прекрасним і ніхто не

    псував би їм веселощі? Можливо, вони чекають поки я зрозумію натяк

    і піду геть?»

    Такі думки часто відвідують мене.

    Знаю, жалюгідно хотіти бути серед інших людей, і знаю, що

    ти вважатимеш за краще стояти на самоті та мати рацію, ніж

    помилятися разом з усіма, але… Мені це так потрібно.
  • Анна Вургафтцитує6 місяців тому
    Ми всі жахливі, Раєн. Різниця лише в тому, що одні це приховують, а інші визнають.
  • Аничкацитує8 місяців тому
    «Ми з тобою однієї крові…».
  • Аничкацитує8 місяців тому
    Якби вся її зграя знала, як сильно їхня принцеса хоче мене…
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз