В’ячеслав Чорновіл

Наслідки дезінформаційної кампанії радянської імперії ще й досі даються взнаки в українському суспільстві.

16 квітня 1993 року заступник голови Верховної Ради Російської Федерації Валентин Агафонов від імені російського парламенту надіслав звернення до Верховної Ради Криму, в якому зазначалося, що Росія може виступити «міжнародним гарантом проведення в Криму референдуму з питань його державної незалежності»

виборах кримського президента переміг представник проросійських сил Юрій Мєшков, який був кандидатом від виборчого блоку «Росія». У його програмі містилися положення про відміну мораторію на проведення референдуму щодо статусу Криму, провадження курсу на приєднання Криму до Росії, а також про подвійне громадянство, введення в обіг російських рублів як офіційної грошової одиниці на території півострова тощо.

Під час голосування положень Основного Закону України в «Конституційну ніч» проти 28 червня 1996 року голові Верховної Ради України Олександру Морозу за підтримки лівих все ж таки вдалося протягнути широкі права кримської автономії.

В’ячеслав Чорновіл був прихильником і популяризатором ідеї Балто-Чорноморської співдружності країн, до якої могли б увійти посткомуністичні держави Центральної і Східної Європи.

Чернишевський про це колись дуже добре сказав, що коли починаються якісь внутрішні негаразди, тоді необхідно покликати з печі російського мужика, викликати його патріотичні почуття та шукати десь турка зовнішнього, щоб він не бачив турка внутрішнього. Ось так виховувався сторіччями народ. Презирство до інородців, хохлів»290.

У Стокгольмі на засіданні Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі 14 грудня 1992 року міністр закордонних справ Російської Федерації Андрій Козирєв відверто заявив: «Територія колишнього Радянського Союзу не може розглядатися як зона повного застосування норм НБСЄ. Це, по суті, постімперський простір, де Росія повинна відстоювати свої інтереси, використовуючи всі доступні засоби включно з військовими й економічними»284.

Він визнавав, що українці також мають особливе ставлення до Росії, спричинене багаторазовою ліквідацією української державності, репресіями, голодоморами, втратою за 70 років більшовизму половини населення України279

В оприлюдненій 27 серпня 1991 року заяві Бориса Єльцина, підготовленій його прес-секретарем Павлом Вощановим, було сказано: «Російська Федерація не ставить під сумнів конституційне право кожної держави і народу на самовизначення. Однак існує проблема кордонів, неврегульованість якої можлива і допустима тільки за наявності закріплених відповідним договором союзницьких відносин. У разі їх припинення РРФСР залишає за собою право поставити питання про перегляд кордонів»

НРУ встановив і поглиб­лював контакти з багатьма партіями різних країн світу, особливо з Консервативною партією Великої Британії, Демократичною та Республіканською партіями США,