Джон Фаулз

Маг

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
    Natali Navytkaцитує2 роки тому
    По-дурному виходить, правда ж? Ото поїдеш кудись і гадаєш, що тим часом люди змінюються, а вони такі самі, як були.
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    Ні. Від переконання. Адже моя оповідь – це не що інше, як символ історії Європи. Ось що таке Європа. Полковник Віммель. Безіменний бунтівник. І Антон, що розривається між ними двома й накладає на себе руки, коли вже запізно щось робити. Як дитина.
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    досвіді воєнного часу я збагнув, що таке гумор. Це вияв свободи. Де усмішка, там свобода. Без усмішки може обійтися тільки той світ, у якому геть усе визначено й вирішено наперед. Кінець кінцем допіру ставши жертвою, ти перестаєш бути предметом засадничої насмішки буття, яка дає себе знати в усвідомленні істини: безперестанку ухиляючись, ти ухиляєшся на той світ. Хто втратив свободу, той не існує. Ось що доводиться осягти переважній більшості нашого поріддя. Завжди доводитиметься
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    То були вже не звуки, ці конвульсії горла, цей п’ятискладовий хрип. Поза всяким сумнівом, те саме слово, його останнє слово. Воно лунало в його очах, в його єстві, всьому до решти. Що сказав Ісус на хресті? «Чому Ти мене покинув?» А цей чоловік повторяв щось менш зворушливе, менш жалісне, навіть менш людське, зате набагато глибше. Він промовляв зі свого світу, чужого мені. У моєму світі життя не мало ціни. Воно було таке дороге, що аж безцінне. У його світі була тільки одна безцінна річ. Елевтерія – свобода. Ватажок – це твердиня, сутність понад розумом, логікою, поза цивілізацією та історією. Він не Бог, бо нам не дано пізнати Бога. Однак собою довів, що є непізнаванний Бог. Втілив собою право на відречення. На вільний вибір. Ось цей ватажок і все те, що промовляло його вустами й тілом, зокрема біснуватий Віммель зі своїми жалюгідними німецькими й австрійськими вояками. Цей повстанець був усіма нараз виявами свободи – від найгіршого до найкращого. Свобода дезертирувати з поля бою під Нев-Шапеллю. Свобода стати віч-на-віч з первісним богом у Сейдеварре. Свобода потрошити сільських дівчат і каструвати ножицями юнаків. Він був чимсь таким, що виростало з самої суті речей, оминало моральність, охоплювало геть усе, зокрема свободу будь-якої дії, а протистояло тільки одному – забороні робити все що хоч.
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    – Людство – це дрібниці. Аби тільки не зрадити самого себе.
    – Мабуть, можна було б ствердити, що й Гітлер себе не зрадив.
    Кончіс обернувся до мене.
    – Маєте рацію. Він – ні. Зате мільйони німців – так. Ось у чому трагедія. Не в тому, що одна людина посміла коїти лихо, а в тому, що мільйони громадян не наважилися стати поборниками добра.
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    смерть зірвалася з припону
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    Щоб забезпечитися від ризику й відібрати у своїх рабів свободу вибору, суспільство вживає різні способи – наприклад, втовкмачує в голову цим рабам, що минувшина вища від сучасности.
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    – Патріотизм, пропаганда, професійний обов’язок, esprit de corps[98] – що це таке, якщо не кості шулера?
    Mariana Rybiiцитує2 роки тому
    люди вірять у придуманих богів передусім тому, що бояться повірити у свободу
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    На досвіді воєнного часу я збагнув, що таке гумор. Це вияв свободи. Де усмішка, там свобода. Без усмішки може обійтися тільки той світ, у якому геть усе визначено й вирішено наперед
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    Вся річ у тому, що я ніде не вкоренилася й ні з чим не зв’язана. Хоч яке місто візьми – я до нього лише прилітаю. І відлітаю. Або пролітаю над ним. У мене залишилися тільки люди, які мені подобаються. Яких я люблю. Вони – моя єдина й остання батьківщина.
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    раптом утямив, що неделікатність Алісон, її невміння ховатися в метафорах мали б мене дратувати й зануджувати, як ото зануджують нехитрі наївні віршики. А однак у якийсь незбагненний спосіб їй завжди вдавалося по-куглярському спритно обходити всі бар’єри, які я ставив поміж нами
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    Прагнення ризикувати життям – це наше найгірше збочення. У пітьмі зароджуємося, до пітьми й повертаємося. Навіщо ще й жити в пітьмі?
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    Чуття обов’язку головно полягає в тому, щоб удавати перед самим собою, що нудне й банальне теж важливе, а цієї штуки я так і не навчився.
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    У житті кожного з нас настає поворотна мить. Тоді мусиш примиритися з самим собою. Не з таким, яким хочеш стати, а з таким, яким ти став і завжди будеш. Ви
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    знаю, що воно таке, коли хтось від’їжджає. Тиждень помираєш, тиждень тобі болить, тоді починаєш забувати, а згодом видається, що нічого й не було, що це сталося не з тобою, і знизуєш плечима
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    Мені добре тільки тоді, коли я забуваю про те, що живу. Коли живуть лише очі, вуха та шкіра. Не можу пригадати ні одної щасливої хвилини за два-три останні роки.
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    – Якби це була не ти, то сьогодні ввечері я б пішов кудись.
    – Якби це був не ти, то сьогодні ввечері я б не повернулася.
    Kateryna Poliakovaцитує3 роки тому
    Не хочу завдавати тобі болю, а що дужче я тебе… прагну, то гострішого болю завдаю. Не хочу, щоб і ти завдавав мені болю, а що дужче ти мене відштовхуєш, то гострішого болю завдаєш.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз