Хочеться кричати: «Зачекай, благаю!». Але я надто перелякана, щоб видавати якісь звуки. Теж спускаюся вниз. Іду за Оленою в коридор.
Вона зупинилася на сходах, дивиться вниз. Тільки підійшовши до неї, я бачу, що змусило її завмерти.
На сходах лежить Катя, мертва. Її кров тече по сходинках, наче темний водоспад, а вона сама — плавчиня, яка пірнає до блискучої водойми внизу.
— До спальні не заходь, — каже Олена. — Вони всі мертві.