Державець

Мудрі люди завжди думали й говорили, що «нема нічого такого слабкого і примарного, як слава про могутність, не утверджену на власних силах».

вони щасливі, поки доля у згоді з їхньою вдачею, і нещасливі, коли між ними настає розлад.

годі переконати звернути з неї. Ось чому обережний, коли настане час іти напролом, не зуміє цього зробити і пропаде. Якби разом з часами й подіями могла мінятися людська вдача, то доля її залишалася б незмінною.

залежить від того, наскільки їхнє поводження відповідає чи не відповідає духові часу. Через те й стається, що двоє людей, хоч і чинять різно, досягають однієї мети, а з двох інших людей, хоч вони діють однаково, один здобуває успіх, а другий — ні.

По-моєму, щасливий той, хто вміє пристосовуватися до обставин, так само як нещасливий той, хто не відчуває нових часів.

Безпека добра, надійна, міцна лише тоді, коли вона залежить від тебе самого і від твоєї доблесті.

Цікавитися ж думкою своїх радників треба про кожну справу, а вже ухвалювати рішення необхідно самому

вже ухвалювати рішення необхідно самому.

Але якщо її почне тобі казати всякий, то пропаде пошана до тебе. Тому розумний владар мусить триматися золотої середини: оточивши себе мудрецями, дозволити говорити правду в вічі самим їм, та й то лише про справи, які його цікавлять.

від лестощів існує тільки один спосіб: домогтися того, щоб люди не боялися казати тобі правду.