Джейн Ейр

Чому ж ми маємо тужити, якщо життя таке коротке, а смерть є певним шляхом до щастя й утіхи?

Часом я аж не тямила себе від страху, бо нікому було оборонити мене від його погроз і знущань

У червоній кімнаті почала западати темрява; вже минула четверта година, і тьмяний день переходив у похмурий присмерк.

У червоній кімнаті почала западати темрява

— Відведіть її до червоної кімнати й замкніть там! Чотири руки одразу вхопили мене й понесли нагору.

Мама каже, що ти живеш у нас на ласкавому хлібі.

Мама каже, що ти живеш у нас на ласкавому хлібі.

Мама каже, що ти живеш у нас на ласкавому хлібі.

я була покинута наодинці сама з собою, в мені прокинулась моя справжня натура, і мене вже почали хвилювати колишні почуття. Не те щоб я втратила підпору — скоріше зникла якась внутрішня спонука; мені забракло не спромоги бути спокійною, а самої підстави для спокою.

Якщо завжди лагідно коритися тому, хто мучить тебе і кривдить, то лихі люди зможуть робити все, що захочуть; вони нікого не боятимуться, не змінять своєї вдачі, а ставатимуть дедалі лихішими. Коли нас ні за що вдарять, ми теж повинні вдарити, — я так вважаю, — і то вдарити щосили, щоб нікому більше не кортіло нас бити.