Летючий корабель

Добре,— каже,— нехай дають

— От бач,— каже дід,— як бог дурнів жалує!

о мені тепер робити на світі?

Розумних

Оце,— каже,— як міцно спав!

Уставай, уже твоє щастя поспіло, вставай!

Загубити не загублю, а може, там моє щастя закотилося.

дадуть, то їсть, а ні, то він голодує.