Шлях

Ми мусимо завжди пам’ятати, що є громадянами однієї держави, що ми — суверенний народ, який сам обирає і визначає курс, яким наша країна розвиватиметься далі. Нам слід дуже уважно дослідити, що потрібно для процвітання не тільки кремої країни, а цілого світу, і добре подумати, що важливо для миру і щастя народів. Наш обов’язок — побудувати країну, заради якої варто працювати і якою можна пишатися як прикладом справжньої дієвої демократії.

Не важливо, як досконало і глибоко ви опанували інструкції від видатного плавця. Якщо кинути вас у воду, найімовірніше, ви будете там безпорадно борсатися. Навчитися плавати неможливо за шкільною партою.

Навчання, звісна річ, починається з наслідування, це добре видно, якщо поспостерігати за дітьми. Але з гарбузової насінини не може вирости баклажан. З кісточки хурми виростає хурмове дерево, а зі сливової кісточки — сливове.
Кожна людина — неповторна, ми не можемо стати копією Ієясу. Як хурма і сливка, кожна особистість має свої особливості. Але важливо добре знати, якими унікальними особливостями ви володієте. Спершу слід вивчити себе. Але якщо хочете когось наслідувати, намагайтеся робити це принаймні після того, як добре розібралися в собі.

Не варто бентежитися через таку незначну відмінність. Нам просто слід прагнути прожити життя спокійно, впевнено і невтомно крокувати своїм шляхом вперед.

Отже, нам слід оволодіти певними практичними навичками і набути корисних звичок. Одна з найцінніших із них — старанність. Старанність приносить щастя, забезпечує довіру і сприяє зростанню добробуту. Це одна з найважливіших людських чеснот. А якщо це чеснота, то необхідно безперервно працювати над собою, щоб її розвинути.
Т

Треба взяти собі за правило смиренно визнавати власні помилки і бути готовими брати за них повну відповідальність. Цього правила нам слід намагатися неухильно дотримуватися щодня.

Однією з причин, чому ми захоплюємося давніми самураями, є те, що етичний кодекс воїна забороняв їм ухилятися від відповідальності за наслідки власних помилок. Вони завжди визнавали свою провину, добре розуміли, як її залагодити, і ніколи не жалілися, навіть якщо для цього доводилося звільнитися чи померти. Є щось дуже привабливе у поведінці людини, яка є такою дисциплінованою і відповідальною.

Людина — недосконала, і ніхто з нас не може сподіватися, що у своїй роботі ніколи не зробить помилки. Хиби і невдачі є частиною нашого життя.

Ми так само знаємо, що життя зрештою закінчиться. Коли смерть уже близько, ми розуміємо, що пізно панічно перейматися незавершеними справами, але однаково не можемо стримати своєї тривоги і хвилювання, намагаючись усе залагодити. Кінець року переходить у початок наступного, але кінець життя геть інакший.

Люди — чудові створіння. Коли вони стикаються з правдою, то здатні бути вищими за обставини і знайти у своїй душі мир та спокій. Нам усім слід навчитися правильно і неупереджено сприймати речі та світ, завжди казати правду і не приховувати її одне від одного.