Грішниця

Не знаю, як мені вдалося знайти дорогу до будинку тітки Люди серед хуртовини. Напевно, коли не бачать очі, людину веде серце.

що свої страхи треба визнавати, а не приховувати, тоді вони, до речі, стають слабшими.

свої страхи треба визнавати, а не приховувати, тоді вони, до речі, стають слабшими.

Я ж при цьому почувалася настільки зайвою, непотрібною, що часто поверталася додому, аби тільки переночувати

Я мовчала, хоч понад усе хотілося плюнути в обличчя усім цікавим,

Мені було настільки все одно, що якби сказали: завтра кінець світу, — я навіть не кліпнула б оком.

Це ж треба, часом люди цікавляться жахливими речами, аби ними розбавити сірість власних буднів

Виявляється, померлих потрібно ховати, щоб вони померли й для тебе теж, і прощатись, бо ті йдуть в інший світ. Принаймні, нам хочеться, щоб він усе ж таки існував, і, до того ж, був кращим за цей, бо ти заслуговуєш на рай, янголятко.
Прощавай, сьогодні я нарешті тебе поховала».

А що таке сон? Та сама смерть, лише тимчасова

Зараз минуле вирвалось, вибухнуло, збило з ніг.