Грішниця

нас є крила, і над нами немає неба.
Бі Дорсі Орлі
Воно всередині нас.

«Людині дано не більше й не менше того, що вона здатна витримати, щоб прожити. То був мій шлях, тепер я це знаю і у свою хвилину піду — не озираючись, без прокльонів, з молитвою за тих, кого любила чи ненавиділа, ще заберу гріхи й залишу по собі Любов — щоб світ став кращим»

давно чорного кольору.

Ось дійшла

Екологія не та, щоб хворих воскрешати

Я й для тебе травичку знайду,

Такої травички у вас не знайдеться

що свої страхи треба визнавати, а не приховувати, тоді вони, до речі, стають слабшими.

свої страхи треба визнавати, а не приховувати, тоді вони, до речі, стають слабшими.

Я ж при цьому почувалася настільки зайвою, непотрібною, що часто поверталася додому, аби тільки переночувати

Я мовчала, хоч понад усе хотілося плюнути в обличчя усім цікавим,