Карби і скарби. Посвіт карпатського світу

«Ти в роботі розважливий, робиш без поспіху й не переймаєшся плодом праці. Держися цього й далі. Не бийся за високим результатом і не будь голодний до грошей. І матимеш усе й понад те, що мають інші, спритні й неситі.

Лягай і вставай з курми — і матимеш золоте зерно дня. Споживай багато зеленого — і матимеш спритні ноги й дуже серце, як у звіра. Плавай часто — і будеш на землі чутися, як риба у воді. Частіше поглядай у небо, ніж під ноги, — і будуть думки твої ясні й легкі. Більше мовчи, ніж говори, — і в душі твоїй поселиться тиша, а дух буде мирним і спокійним…

цих стінах ти інша людина, ніж на голих плаях і в неприхисних гірських румовищах. Тут ти людина Дому. Домар. Це твоя земна яскина, твоє благодатне обітування.

«Люди поділяються на два роди: котрі щось знають, і ті, котрі знають “щось”. Таких мало. Такі посіяні в ниві людності, як хрещаті чотирилисники в конюшині».

Нам ніколи не посилається більше, ніж ми можемо знести. Що більший іспит, то більше від тебе хочуть. Знаходь у собі сили перейти поле смирення. І прийдеш до тихої води.

Тут панує чин Простору, чин Висоти. Звідси й характерність людська: «Усе, що виджу і скільки виджу, – моє». Нашого на цій землі стільки, скільки ми збагнемо. Скільки можемо понести і принести до останнього земного наділу під тином вічності.

Коби здоров’я, а гріхи будуть

Не будеш пити — нич не втратиш. Будеш много пити — утратиш усе

«Бог нас бачить не згори, а зсередини».

Дідо робив се не тому, що було легко. Він се робив тому, що було тяжко. Простий копилець, один як перст у світі, зрозумів: доки він може терпіти, доти він твердий і непорушний, як камінь