Випробування вогнем

Він відсунувся подалі від краю, відчуваючи неабияку полегшу. Прорвалися — переважна більшість. Прорвалися через психів, бурю і монстрів. Прорвалися. Обмінявшись поглядами з Терезою, Томас обняв її — міцно і забувши на мить про зраду. Прорвалися!

В останню мить він обернувся і побачив, що почався дощ, немов буря заплакала від сорому за скоєне.

— Привіт, Томмі,— промовив Ньют, коли хлопець присів поруч і обхопив коліна руками. Всього два прості слова. Неначе Томас повернувся з прогулянки, а не з полону, де його мало не вбили.

— Радий, що ви дісталися, — сказав Томас.

— Тобі Спалах уже геть мозок виїв? Ага, ми нарешті на місці. Цілі й неушкоджені. Дісталися жердини

Томас наскочив на Мінхо і, збивши з ніг, вивернувся і міцно вхопив його поперек грудей.

— Та їх там купа нагорі! — Томас крикнув Мінхо у вухо. — Зупинися! Тебе вб’ють! І нас теж! Усіх!

Нарешті відірвавшись від Томаса, Тереза позадкувала, поки не вперлася спиною в стіну. У її погляді знову читався жах, наче дівчиною заволодів демон.

— Забирайся від мене, Томе, — тривожно зашепотіла Тереза. — Ви всі… тікайте… від мене. І подалі. Не сперечайся. Просто йди. Тікай

Тривалий час було тихо. З Терезиного тремтіння, з того, як вона боролася з чимось усередині себе, Томас дещо пригадав…

Пригадав, що так само поводився Галлі, коли хлопці вже втекли з Глейду і коли він зайшов до кімнати разом з жінкою у білій блузці. Перед тим, як усе перевернулося догори дриґом. Перед загибеллю Чака.

— Чувак, не нагадуй. Бо вже годину, як мені приперло…

Тепер прийшла Томасова черга сміятися.

— Без проблем. Можливо, на нас там чекає ще один шлапак — буде з кого позбиткуватися, коли не матимемо що робити

А тоді Ньют із Томасом випадково зустрілися поглядами.

— Що написано в мене на шиї? — запитав Ньют.

Відсмикнувши комір його сорочки, Томас прочитав:

— Ти — суб’єкт A-п’ять, і звешся ти клей.

— Клей? — Ньют збентежено втупився в нього.

Томас відпустив його сорочку і відступив на крок.

— Еге ж. Може, це тому, що ти, наче клей, об’єднуєш нас?