Час Погорди

Тебе обурило звернення «колега»? Але ж це правда. Я також відьмак. Я також звільняю людей від потвор і від потворних клопотів. І також роблю те за гроші.
— Є певна різниця, — пробурмотів Ґеральт, усе ще під неприязним поглядом кота.
— Є, — погодився Кодрінгер. — Ти відьмак анахронічний, а я відьмак новочасний, який іде в ногу із духом часу. Тому ти скоро будеш без роботи, а я процвітатиму. Стриг, виверн, ендріаг і вовкулаків скоро зовсім не буде на світі. А сучі сини будуть завжди

Королі раптом перестали довіряти магам, перестали звіряти їм свої секрети.

А що дає залізна срака – ого, про те кожен гонець швидко з’ясовував сам

Я люблю тебе, донечко

Цим беру тебе, аби мати тебе й оберігати, на долю добру й злу, найкращу й найгіршу, удень і вночі, у хворобі й здравії, бо ж серцем усім кохаю тебе й присягаюся кохати вічно, поки смерть нас не розлучить.
Стародавня формула шлюбу

Чародійка завжди діє. Погано чи добре — виявиться пізніше. Але треба діяти, хапати життя за гриву. Повір мені, маленька, я шкодую виключно про бездіяльність, нерішучість, вагання. Про вчинки й рішення, нехай навіть вони інколи завдають смутку й жалю, я не шкодую.

добра порода дзвенить, коли по ній ударити.

горить, — промовив поет.
— Ти, Любистку, — Берньє Гофмайер глянув на нього криво, — як скажеш щось, то не зрозуміти, плакати, сміятися чи під сраку тебе копнути

Ідемо не ворога бити, а на ті, ну, наші одвічні землі, із тією, як там її, братерською допомогою.

Вони вітали нас, як браття, вітали хлібом, вітали сііііллю… – заспівав для проби один зі скальдов. – Визвольників своїх вітали, вітали хлібом, вітали сііііллю… Гей, Графніре, підкинь якусь небанальну риму до «сіллю»!