Антігона

Запорукою щастя лиш мудрість одна
Може стати, й нікому не вільно богів
1350] Зневажати. Зухвальців зухвалі слова
Доля їм повертає в ударах важких
І під старість лише
Запізнілої мудрості вчить їх.

Відведіть мене, божевільного,-
1340] Я ж убив тебе, рідний сину мій,
І дружину вбив, і нема мені,
Безталанному, де подітися!
1345] Все, що мав — згубив, лиш нестерпної
Долі впав тягар
на чоло мені.

Облиш молитву — від нещасть, нам посланих,
Ніколи смертним не урятуватися.