Юний котик подріботів до пенька, біля якого інші новаки зібралися поїсти і поділитися язиками. Яснолапка підбігла привітатися, і Хмаролап відповів їй, по-дружному тицьнувши носом. Та оскільки повіки новака вже склеювалися від утоми, він одночасно з вітанням широко позіхнув і ліг прямо там, де стояв. Яснолапка присіла поруч і почала ніжно вилизувати його брудну шубку. Дивлячись на них, Вогнесерд відчув наплив самотності, згадавши, як вони колись так само товаришували зі Сіросмугом.