Цитати з книжки «Я — Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту», Малала Юсуфзай,Крістіна Лем

Я усвідомила, що завдяки ганебному вчинку талібів моя боротьба вийшла на світовий рівень.
Організація Об’єднаних Націй оголосила про затвердження дати 10 листопада, через один місяць і один день після замаху на моє життя, Днем Малали.
Таліби дуже жорстокі — вони стерли з її обличчя усмішку.
Бейонсе підписала для мене листівку і виставила її фото на своїй сторінці у Фейсбуці. Селена Гомес написала про мене у своєму Твіттері, а Мадонна присвятила мені цілу пісню. Та що там, мені навіть прийшов лист від моєї улюбленої акторки і громадського діяча, Анджеліни Джолі. Я не могла дочекатися, коли розповім про це Монібі.
Я сфотографувала ту дівчину і присяглася зробити все можливе, щоб допомогти таким, як вона, здобути освіту. Це була війна, у якій я готова була боротися.
Асамблею було сформовано на один рік, і майже щомісяця ми проводили збори. Ми ухвалили дев’ять резолюцій, що мали на меті покласти край дитячій праці, відправити до шкіл дітей-інвалідів та безпритульних, а також відбудувати всі навчальні заклади, які були зруйновані талібами. Щойно резолюції були ухвалені, їх відіслали чиновникам, і деякі з них навіть вступили в силу.
«Якщо один чоловік, Фазлулла, може все знищити, то невже одна дівчинка не може все це змінити?».
Халіду колись продали заміж одному старому, який увесь час її бив. Вона не витримала і втекла від нього з трьома доньками. Сім’я відмовилася її прийняти, бо в нашому суспільстві вважається, що жінка осоромила свою сім’ю, якщо покинула свого чоловіка. Щоб вижити, її доньки теж були змушені збирати сміття.
У нас працювала Шахіда, в якої було три доньки, так от, вона мені розповідала, що батько продав її, десятирічну, старому вже жонатому чоловікові, якому захотілося молодої дружини. У нас іноді зникали дівчата, та далеко не завжди це означало, що вони вийшли заміж
Тато розповів, що таліби заборонили жінкам навіть голосно сміятись і носити біле взуття, оскільки «білий колір належить чоловікам». Якщо жінка насмілювалася фарбувати нігті, її за це били і тримали
Ми будемо лише готувати їжу та прислужувати нашим братам і татам. Хлопці та чоловіки можуть вільно ходити містом, тоді як ми з мамою не можемо вийти з дому без супроводу родича чоловічої статі, навіть якщо це буде п’ятирічний хлопчик!
Більшість пуштунських чоловіків не діляться проблемами зі своїми дружинами, оскільки в нашій культурі це вважається ознакою слабкості. «Він навіть з дружиною радиться!» — кажуть вони зі зневагою.
Я народилась у країні, де появу сина відзначають, стріляючи в небо з рушниць, тоді як доньок ховають за завісами, оскільки єдина їхня роль у житті — готувати їжу й народжувати дітей.
я уявляла, як повертаюся додому, а на сходи звідкілясь вискакує терорист і стріляє в мене. І я замислилась: що б я зробила? Можливо, я зняла б туфлю і вдарила його першою, однак чим я тоді відрізнятимуся від терориста? Краще спробую його переконати: «Що ж, стріляйте в мене, але спершу вислухайте. Ви чините неправильно. Я не маю нічого проти вас особисто, я лише хочу, щоб кожна дівчина могла ходити до школи».
У своєму кабінеті тато знайшов листа від солдатів. У ньому військові звинувачували місцевих жителів у тому, що ми дозволили Талібану захопити контроль над долиною Сват. «Через вашу байдужість ми втратили чимало прекрасних солдатів. Слава пакистанській армії!» — писалося в листі.

— Ну авжеж, — сказав тато. — Спочатку Талібан підло обманув жителів долини, потім почав їх убивати, а тепер нам дорікають, що ми самі винні. Обдурені, убиті, звинувачені.
У певному сенсі наша армія не дуже відрізнялася від Талібану. Один наш сусід навіть бачив, як військові демонстративно залишали на вулиці тіла мертвих талібів.
Якби люди так само поривалися будувати школи, дороги або чистити річку від сміття, то за рік Пакистан перетворився б на райський куточок, — говорив він. Однак єдиний доброчинний жест, який вони знають, — це давати гроші на мечеті та медресе.
Освіта була для тата великим даром. Він був переконаний, що саме брак освіти став причиною усіх проблем Пакистану. Невігластво дозволяло політикам дурити народ, а поганим чиновникам знову бути обраними на ту чи ту посаду.
Більшість пуштунських чоловіків не діляться проблемами зі своїми дружинами, оскільки в нашій культурі це вважається ознакою слабкості. «Він навіть з дружиною радиться!» — кажуть вони зі зневагою.
Міжплемінна боротьба і ворожнеча настільки поширені, що слово тарбур, двоюрідний брат, має ще й інше значення — ворог.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз