Джаред Даймонд. Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Криза є раптовим втіленням або початком процесу втілення результатів тиску, який продовжувався тривалий період часу

Так, існують інші люди та сторонні сили, але вони — це не я. Я не можу змінити інших людей. Я — єдина особа, чиї вчинки можу контролювати повною мірою. Якщо мені хочеться, щоб інші люди та сторонні сили змінилися, то я маю взяти на себе відповідальність і що-небудь для цього зробити, змінивши власну поведінку та власні реакції. Якщо ж я сам не робитиму нічого, то оті інші люди просто так не зміняться»

Якщо індивідууму або країні вдається розробити нові й кращі способи позбутися проблеми, то ми говоримо, що кризу було успішно подолано

Абсолютні й цілковиті зміни, за яких колишня ідентичність відкидається повністю, неможливі й небажані для окремих людей, а також для цілих країн. В обох цих випадках проблема полягає в тому, щоб визначити, які конкретно складові ідентичності індивідів чи країн функціонують добре й не потребують заміни, а яким вона все ж таки потрібна. Людям і країнам, які зазнали кризи, слід провести чесну інвентаризацію своїх можливостей та цінностей

Ця думка про те, що хід історії залежить від багатьох нюансів, а не від політики чи рішень великих людей, нині поширена серед істориків. Вони часто стверджують, що лідер постає як впливова фігура лише тоді, коли проводить політику, співзвучну з поглядами, які вже встигли поширитися серед його співвітчизників; що в інших відношеннях непримітні політики можуть виступити видатними завдяки слушній нагоді, якою їм вдалося свого часу скористатися, а не завдяки своїм особистим рисам

Візьмімо ще один приклад: італійське населення, що налічує 60 мільйонів, споживає майже вдвічі більше, ніж мільярд людей, які населяють цілий континент під назвою Африка.

Мабуть, ви схильні вважати запаси прісної води невичерпними, бо в світовому океані стільки солоної води, що ми, за допомогою опріснювачів, можемо видобувати з неї скільки завгодно води прісної. Але для цього потрібна енергія, а енергії у нас уже й без того дефіцит, вона, через нераціональне використання, обходиться нам дорого, тому насправді прісна вода також наявна лише в обмежених кількостях.

Візьмімо для прикладу вітряки. За деякими оцінками, у Сполучених Штатах вони щороку вбивають щонайменше 45 тисяч птахів і кажанів. Начебто чимало. Щоб поглянути на цю цифру в перспективі, візьмемо до уваги той факт, що домашні коти, яких власники час від часу випускають погуляти на вулицю, щороку знищують понад 300 птахів із розрахунку на одного кота. (Так, понад 300, я не помилився.) Якщо популяція вуличних котів у США становить, за оцінками, близько 100 мільйонів, то в такому разі вони знищують щонайменше 30 мільярдів птахів упродовж року порівняно із всього-на-всього 45 тисячами птахів і кажанів, яких щороку вбивають вітряки. Тобто лише 150 котів знищують за рік стільки птахів, скільки всі вітряки разом узяті. Тому якщо нас справді тривожить доля американських птахів і кажанів, то нам слід було б звернути увагу спершу на котів, а не на вітряки. Наведу ще один аргумент на користь вітряків порівняно з котами: подумайте, будь ласка, про те, що коти не компенсують нам убитих пташок, виробляючи для нас енергію, зберігаючи чистоту повітря та рятуючи від глобального потепління, тоді як вітряки нам усе це забезпечують.

Наприклад, коли отруйні гази, використовувані раніше в холодильниках, замінили після 1940-х на неотруйні фреони, то здавалося, що нарешті знайдено чудесне й безпечне технічне рішення для проблеми охолоджувальних газів, особливо після того, як лабораторні дослідження продемонстрували повну відсутність у фреонів будь-яких негативних побічних ефектів. На жаль, лабораторні дослідження не змогли виявити, що ці гази, потрапляючи в атмосферу, руйнують озоновий шар, який захищає нас від ультрафіолетового випромінювання. Зрештою фреони заборонили в більшості країн світу, але це сталося лише через кілька десятків років. Цей факт ілюструє потребу початкового «атмосферного випробовування» того чи іншого методу геоінженерії, що видається неможливим, адже впродовж 10 випробувань можна зруйнувати Землю, а потрібне рішення знайти лише після одинадцятої спроби. Тому більшість науковців та економістів вважають геоінженерні експерименти вкрай нерозумними і навіть смертельно небезпечними, а відтак такими, що підлягають забороні.

Третім наслідком загальної тенденції до глобального потепління є те, що тропічні комахи-переносники хвороб переміщуються до зон помірного клімату. Про це свідчить, зокрема, недавнє перенесення лихоманки денге та хвороб, спричинених кліщами, недавня поява тропічної лихоманки чікунгунья в Європі, а також поширення малярії та вірусного енцефаліту.