Двійник

Щоранку усвідомлюйте, що можете не дожити до вечора, А щовечора — що можете не дожити до ранку.

Може, я почуваюся безпечно, коли хочу його, саме тому, що не можу його отримати. Мені до нього не дотягнутися, а отже, він не зробить мені так боляче

Насолоджуйся життям, поки можеш». Удовольняй свої апетити зараз, бо всі ми рано чи пізно закінчимо, як наші друзі на столі.

«Цікаво, я зараз дивлюся на кохання чи на одержимість?» — спитала себе детектив.

Іноді їх неможливо відрізнити.

Ми ніколи не буваємо такі міцні, як нам здається».

«Ми колись були живими, як і ти. Невже ти думаєш, що можеш утекти від того майбутнього, яке тут бачиш?»

Щоранку усвідомлюйте, що можете не дожити до вечора, А щовечора — що можете не дожити до ранку.

Pesez le matin que vous n’irez peut-être pas jusqu’au soir, Et au soir que vous n’irez peut-être pas jusqu’au matin.
Щоранку усвідомлюйте, що можете не дожити до вечора, А щовечора — що можете не дожити до ранку.
Гравіювання на дощечці в паризьких катакомбах

Елайджа подивився на неї знизу вгору. Його сині очі посміхалися. Але це вже не були очі Тоні Кертіса — тепер вони її лякали.

— Хто сказав, що він був мертвий?

«Ні, ні, ні!»
Її охопила паніка. Вимахуючи руками, вона билася об перешкоди у всіх напрямках. Чіпляючись за дерево, позаганяла скалки в пальці. Почула вереск, але не впізнала свого голосу. Усюди стіни. Вона борсалася, билася, сліпо гатила кулаками, аж поки не розбила їх до крові та синців, так утомившись, що не могла вже поворухнути кінцівками. Її вереск поступово перетворився на схлипування. Зрештою — на ошелешену тишу.
«Ящик. Я замкнена в ящику».