Пригоди бравого вояка Швейка

Денщик нашого капітана, – відізвався Юрайда, – розповідав, буцімто він чув, що ми дійдемо до кордону Галичини і далі вже не рушимо ані на крок. Після того росіяни почнуть переговори про мир.
– Заради такого не варто було й воювати, – сказав твердо Швейк. – Коли вже війна, то хай буде війна. Щодо мене, то я рішуче заперечую проти миру, аж поки не будемо в Москві і в Петрограді. Інакше яка ж з цього користь? Іде світова війна, а ми будемо тільки валандати біля кордонів. Візьміть, наприклад, шве

«Можна лише позаздрити такій прекрасній смерті», – промовив маршал і затулив обличчя руками.
«Дорогі воїни, і я від щирого серця бажаю вам усім дочекатися такого кінця!»

– Пий, пий, бідо мадярська, – відповідав Швейк, – напивайся, ви б нас так, мабуть, не частували...