Записано на кістках. Друге розслідування

Ґрейс мені не дружина. Вона моя сестра.

Фрейзер стежив за напрямком мого погляду. Чобіт стирчав з-під шматка розпеченої покрівлі, шкіра прогоріла, оголивши обгорілу плоть і кістки.

Він зробив крок до фургона.

— Ні, боже…

Перш ніж я встиг його зупинити, він вчепився в покрівлю і став її несамовито смикати.

Фрейзер стежив за напрямком мого погляду. Чобіт стирчав з-під шматка розпеченої покрівлі, шкіра прогоріла, оголивши обгорілу плоть і кістки.

Він зробив крок до фургона.

— Ні, боже…

Перш ніж я встиг його зупинити, він вчепився в покрівлю і став її несамовито смикати.

Хтось, будь ласка, скаже мені, що в біса відбу­вається?

— Там було гарячіше, бо там використовувався прискорювач, щоб спричинити пожежу, — пояснив я йому. — Пожежа виникла не через коротке замикання. Хтось її навмисно влаштував.

Дивна річ. Селища з вашого будинку не видно. То як ви дізналися про пожежу?

Усе, що я пам’ятав, це те, що не можна випускати ніж. Але я вже не знав чому.

Знав тільки те, що це було дуже важливо

Слухай, з тобою все гаразд? Ти наче привида побачив.

Я невпевнено засміявся.

Він завжди ненавидів безлад

— Броуді… — гукнув я, коли зрозумів його намір. — Броуді, ні!

Мої слова віднесло вітром. Я рушив за ним, але він уже дійшов до краю. Не вагаючись, зробив крок у простір. На якусь мить ніби завис там, піднесений вітром. І зник.

Я зупинився, дивлячись на порожнечу, де він був секунду тому. Тепер там уже нічого не лишилося. Тільки крик мартинів і шум хвиль, що розбивалися внизу.

Броуді намагався передбачити все.

Але з убивством, як і з життям, це неможливо