Цитати з книжки «Saint Porno. Історія про кіно і тіло», Богдан Логвиненко

Це такий подвійний стандарт класичного жебрака: всіх бізнесменів і багатіїв ми голосно ненавидимо і проклинаємо — крім тих, хто піклується саме про нас, вони — прекрасні чисті янголи і дай їм Бог здоров’ячка.
Дозріти вже нарешті і відірвати себе від яблуні назавжди — це було нашою найважливішою метою.
Нас об’єднувала любов до вітру в обличчя, щоправда, лише коли ми мали гроші на бензин
Це Russia as it is. Україна, по суті, недалеко, з менш загостреними проблемами, але вони однаково відчуваються у всіх пострадянських республіках, які не навчилися рости.
У Європі ж це норма: ті, хто максимально реалізовує свої БДСМні бажання в кадрі, у реальності — наймиліші створіння, гіпертурботливі і спокійні. В принципі, в житті так само. Агресивні, дьоргані, сексуально зациклені психопати — це як раз ті ПГМ-нуті і телегоністи, які вважають себе святими, а всіх навколо — збоченцями.
сказати, що сама набагато краще. Але людей, що не люблять власну роботу, багато скрізь і особливо багато в нашій пострадянській Європі. Виходиш на вулицю, їдеш в метро, заходиш у супермаркет — ти завжди бачиш їх, ці понурі очі, ці нереалізовані тіла і нещасливі душі. У Росії з цим іще гірше, можливостей робити своє ще менше, цензура, корупція, забитість…
Актори наперед ніколи не знають, з ким будуть зніматися, вимагати фото свого наступного партнера, аби примірятись «хочу — не хочу» вважається моветоном, непрофесіоналізмом. Тим паче більшість із них — молоді і привабливі, що там обирати — колір очей? І от заходить одного разу він: типовий гопнік у спортивках і з відповідною поведінкою, репчик з телефону слухає. Я сиджу на макіяжі, поглядаю на нього і думаю: «Зараз встану і піду». Цей тип, мабуть, одразу бачив мою настороженість, і, як виявилось потім, був новенький, і раптом почав наше знайомство з компліментів і пильної уваги до мене. О так, це було чудове перевтілення, він, напевно, зрозумів, що я не була в захваті від нього. Я одразу згадала про власне життя моєї сексуальності і вирішила ризикнути. В результаті це вийшов один із найприємніших сетів на моїй пам’яті: від його доторків по мені бігали мурашки, всі його форми, розміри, рухи, запахи і смаки виявились ідеальними для мене. Пацанчик з району, від яких мене нудить, виявився ніжним пристрасним коханцем, яких у мене були одиниці, він досконало володів технікою доведення дівчат до екстазу
є безліч нормальних і адекватних людей, які розпитували, як справи в Україні, цікавилися, намагалися почерпнути інформацію. Але все більше і більше ставало таких, що одразу ж мають власні висновки і власні погляди на світ. Їх не цікавить те, що ти говориш. Я раніше не вела таких дискусій і просто не помічала цього. Після Майдану такі дискусії з пересічними росіянами на вулиці — неминучі. Але ти одразу бачиш, хто нормальний, а хто — зомбі, і відсіюєш собі правильних людей.
Ти, наприклад, хочеш писати. А я — зніматися в порно. Людям важко сприймати чужі мрії, якщо вони суттєво відрізняються від того, що «треба» хотіти, що всі хочуть. Я ж маю хотіти сім’ю, дітей і стабільну роботу в офісі, а у порно пішла, бо просто заміж ніхто не бере, чого ж ще? Мені здається, що ця забитість змінюється. З’являються кольорові думки, не лише чорно-білі.
Усі свої бажання можна реалізувати, якщо дуже цього захотіти. Просто спочатку потрібно їх віднайти серед того непотребу, що нам від народження нав’язують під виглядом благ. Не можна одразу дістати зірку з небес, але необхідно йти своїм шляхом. Виконання чужих мрій нікого ще не зробило щасливим. Усі мріють про щось неземне і недосяжне, а досить опустити власні мрії на землю, і вони стають такими близькими, як власні руки, ти сам їх можеш втілити у життя.
дуже вірю в дати, все не випадково. Є люди, яких я «випадково» зустрічаю на вулиці щороку 27 січня, або інші багатократні «збіги», які я не можу пояснити. Тож це єдиний мій забобон, моє марновірство, яке занадто часто підтверджується отакими маленькими дивами.
Мені здавалося, що я так уже ніколи не зможу. Почалася депресія. Був період, коли піти погуляти для мене було схожим на важку роботу. Мені хотілось піти працювати хоч кудись, аби відволіктися від своїх думок, і я постійно думала, що от завтра піду влаштовуватись. І так минуло півроку.
Я не шукала нормальну роботу, але заздрила людям, які щодня ходили до офісу.
всупереч декларативній рівності — жінка залишається слабкішою, за природою, вона так чи інакше стає об’єктом зґвалтування значно частіше за чоловіка, і гендерна рівність, — справжня, а не формальна, як зараз, — це шлях, який ці шальки похитне за рахунок зміни принципу дає-бере. Дахабраха, давати-брати, обидва учасники сексуального акту і дають, і беруть, в іншому разі — це зґвалтування. Якщо жінку підкуповують і вона лише дає, не отримуючи від цього жодного задоволення, а чоловік лише бере — це зґвалтування із підкупом.
Мені хотілося іншого життя, і я шукала його через якісь корисні справи, у яких могла знадобитися. У школі я почувалася непотребом, а в розповсюдженні аудіокасет — незамінною людиною.
Але я не знала, як може виглядати це інше життя. Коли ти замкнений, коли ти замкнений у замкненому маленькому сірому місті, де ніхто нічим, окрім офіційної роботи або навчання, не займається, важко зрозуміти, чого ти хочеш, якої альтернативи. Просто починаєш депресувати, бо не бачиш альтернативи своєму життю. Насправді альтернатива є завжди, завжди.
що треба робити для того, щоб усе змінити? Так, я почала із зачіски — підстриглася
Ми тоді говорили про батька вперше після того, як вони розійшлися. Вона страшенно жалкувала, що просрала п′ятнадцять років на цей шлюб. Ми з нею навіть ділились власним сексуальним досвідом. Крім мами, в мене жодної іншої подруги, з якою настільки можна усім ділитися, не було.
з тобою стається, — не випадково, я вірю в цифри
Любити те, що ти робиш. Мені здається, це найважливіше у житті.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз