Події, що про них розповідає Василь Махно у дебютній збірці короткої прози відбуваються за різних часів і на різних континентах, проте хай у чиї вуста вкладено історію — чоловіка за п’ятдесят, літньої вдови чи малого хлопчиська, — їм віриш. Адже оповідання позбавлені будь-яких авторських узагальнень, висновків чи напучувань. Це безсторонні розповіді про долі цілком різних людей, чесні й позбавлені пафосу. Але саме чесність і позірна простота очуднює цю прозу, звичні на перший погляд і невибагливі деталі додають таємничості і не відпускають читача від першої і до останньої сторінки.
