Цитати з книжки «Несказане», Селесте Інґ

Alexandr Livanov
Alexandr Livanovцитує2 роки тому
Коли вона взяла декретну відпустку на невизначений термін і вийшла з деканату, ще була впевнена: усе, про що мріяла, — медичний виш, лікарська практика, це нове й важливе життя, — завжди напоготові чекатиме на її повернення, як добре натренований пес чекає на господаря.
berry terry
berry terryцитує3 місяці тому
Але для Лідії — ні. Мерилін не буде такою, як була її мама, не підштовхуватиме дочку в бік чоловіка й домашнього господарства, не бажатиме для неї безпечного життя за засувами. Вона допоможе Лідії зробити все, на що не спромоглася сама.
berry terry
berry terryцитує3 місяці тому
Дотик його губ її вразив. Вони мали смак кави, були гіркуваті та теплі — й він відповів на поцілунок. Це її теж вразило. Начебто він був до цього готовий, начебто хотів цього так само, як і вона. По тому, як вони нарешті відсунулися одне від одного, Мерилін була надто збентежена, щоб глянути йому у вічі. Натомість дивилася на власні коліна, розглядаючи свою картату фланелеву спідницю. Тілом до стегон стікав піт. За секунду вона посміливішала й подивилася на нього крізь завісу волосся. Він відповів сором’язливим поглядом з-під вій, і дівчина зрозуміла: не гнівається, теж зашарівся.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Того далекого дня, коли вона сиділа на цьому самому місці на пірсі, Лідія вже починала відчувати це: як важко буде втілювати мрії їхніх батьків. Як вона задихатиметься від такої любові
Olena S.
Olena S.цитуєторік
вона так довго жила в страху, що забула, як це — жити без нього.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
увага йде пліч-о-пліч з очікуваннями, які падають мов сніг, лягають на плечі й тиснуть своєю вагою.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Примусьте себе посміхнутися. Не критикуйте, не засуджуйте, не жалійтеся
Olena S.
Olena S.цитуєторік
, і він говорить із такою добротою, що Нат починає плакати:

— Синку, час додому.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Її руки м’які й натруджені, але бездіяльні. Складні механізми її розуму цокають дарма, думки б’ються об зачинені вікна, мов бджоли у пастці. А тепер вона сама в кімнаті дочки, оточена реліквіями її життя, мрій немає, у повітрі лише пил. Джеймс уже давно не думав про свою дружину, як про істоту, здатну чогось прагнути.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Як вона хотіла іншого: для свого життя, для себе самої. Щоб хтось підняв світ, перевернув його й поставив на місце.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Нат думав, що це начисто зітре йому розум, як ганчірка витирає дошку,
Olena S.
Olena S.цитуєторік
навіть книжки своєї знайти. «Може, немає такого поняття, як партнери?», — подумала вона. З усіх її знань у голові промайнуло оце: «Сили, що виникають при взаємодії двох тіл, є рівними за модулем і протилежними за напрямом». Коли одна піднімається, друга опускається. Один отримує, інший втрачає. Один утікає, інший потрапляє в пастку, назавжди.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Може, думає вона, Нат помиляється, може вона сама себе обманює. Почувається неправильно налаштованою скрипкою, у якої струни натягнуті так сильно, що гудуть від найменшої вібрації.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Але ці слова переслідували Джеймса. Як же вони мали обгорнутися довкола його серця, щорік тугіше затягуючи вузол, врізатися в його плоть.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Туга, у якій дівчинка жила роками, зробила її чутливою — так собака, якого тримають у голоді, ворушить ніздрями, щойно відчує слабкий запах їжі. Вона не могла помилитися.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
З його волосся стекла крапля води, схожа на маленьку сором’язливу мишку, й побігла по шиї. Вона повільно струмувала в нього між лопатками, й коли він зігнув спину — впала точно вниз, мов зістрибнула зі скелі, та ляпнулася Джеку на руку.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Більше за все її батька хвилювало те, чи подобається вона людям.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
Вона погортала грубі кольорові сторінки, із силою закрила книжку й згорнулася на своєму місці, ніби прагнучи струснути із себе це неприємне відчуття, як собака струшує дощові краплі.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
ця посмішка зігріла її, мов чашка гарячого чаю зимового дня.
Olena S.
Olena S.цитуєторік
З того далекого літа й дотепер Нат почувався зв’язаним із нею за кісточки, й це заважало втримувати баланс, її вага сковувала рухи. Цей зв’язок тримався років із десять і ось тепер нарешті послабшав, бо почав зношуватися. Усі ці роки він як єдина людина, яка розуміла дещо про їхніх батьків, всотував у себе її страждання, надавав мовчазну підтримку — співчутливим поглядом, плечем поряд або сухуватою усмішкою. В
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз