1984. Ми

Кожна наша дія вже містить у собі наслідки її вчинення.

«Іноді, — сказала вона, — вони погрожують тобі чимось таким, що ти не в силах витримати, навіть не можеш думати про це». А потім ти говориш: «Не робіть цього зі мною, зробіть це з ким-небудь іншим, зробіть це з тим-то і тим-то». І, можливо, потім ти будеш запевняти себе, що це був всього лише хитрий маневр і що ти просто сказав це, щоб змусити їх зупинитися і що насправді ти не це мав на увазі. Але це не правда. У той момент, коли це відбувається, ти маєш на увазі саме це. Ти думаєш, що немає іншого способу врятувати себе, і ти цілком готовий врятуватися таким чином. Ти хочеш, щоб це сталося з іншою людиною. Тобі наплювати, що ця людина буде страждати. Все, що тебе хвилює, це тільки ти сам».

Це все одно, що плисти проти течії — як не старайся, вона відносить тебе назад. А потім ти раптом вирішуєш повернути назад і плисти за течією, а не боротися з нею. Нічого не змінилося, крім твого власного ставлення до цього: чому бути, того не минути

«Як одна людина стверджує свою владу над іншою, Вінстоне?»

Вінстон задумався.

«Змушуючи її страждати»

Маси ніколи не повстають самі по собі, і вони ніколи не повстають лише тому, що їх гноблять. Насправді, до тих пір, поки вони позбавлені самої можливості порівнювати, вони навіть не усвідомлюють, що їх гноблять.

потреби населення завжди недооцінюються, в результаті чого виникає хронічна нестача більшості предметів першої необхідності. Але це розглядається як перевага. Це свідома політика, яка полягає у тому, щоб тримати навіть привілейовані групи на межі труднощів, тому що загальний стан дефіциту підвищує важливість та цінність невеликих привілеїв і, таким чином, збільшує різницю між однією групою та іншою

Якщо ти відчуваєш, що залишатися людиною варто не зважаючи ні на що, навіть якщо тобі судилося померти, ти вже переміг систему

Жити день за днем, тиждень за тижнем, насолоджуючись сьогоднішнім днем, хоч і знаючи, що у них немає майбутнього, здавалося нездоланним інстинктом, так само, як людина буде завжди робити наступний вдих, поки є повітря

Просто знати, що вона є і що вона недоторканна, це було майже те саме, що безпосередньо знаходитися у ній.

чи лежали люди в минулому ось так, просто насолоджуючись прохолодою літнього вечора, чи чоловік і жінка роздягалися догола і займались коханням, коли вони захочуть, чи могли вони розмовляти про те, про що самі хотіли, не відчували, що повинні вставати, а просто лежали і слухали мирні звуки світу навколо?

Коли ти займаєшся любов'ю, ти витрачаєш енергію, а потім відчуваєш себе щасливим і тобі плювати на все, що відбувається навколо. Вони не можуть допустити, щоб ти так себе почував. Вони хочуть, щоб ти весь час був сповнений енергії. Все це марширування туди-сюди, оплески і розмахування прапорами — то все від нестачі сексу. Якщо ти щасливий сам по собі, яке тобі діло до Старшого Брата, трирічних планів, двохвилинок ненависті та іншої маячні?»

навіть якщо вас не паралізує страх або крик болю, життя все одно зводиться до постійної боротьби з голодом, холодом, безсонням, печією або хворим зубом

в моменти кризи людина ніколи не бореться проти зовнішнього ворога, а завжди проти власного тіла.

«Свобода — це свобода стверджувати, що два плюс два дорівнює чотири. Якщо можна це, все інше теж прийде»

справа зовсім не в тому, що тебе хтось почує, а в тому, що ти сам залишаєшся при здоровому глузді

величне свято перемоги всіх над одним, суми над одиницею…