Цитати з книжки «Айвенго», Вальтер Скотт

Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
— Подати сюди підступних гнобителів! Чорт мене роздери на дрібні шматки, якщо я не знесу макітру кожному з цих мерзенників!
— Тобі відомі не тіль‍
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
— А непогано співають! Недарма кажуть: що ближче до церкви, то
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Я чернець, допоки на мені ряса, а як надягну зелений каптан і візьмуся до зброї — не гірше за інших можу лаятися, пиячити і мацати гарненьких дівчат…
— Годі тобі базікати!
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Погойдуючись на непевних ногах, але з благочесним виразом на круглому обличчі, на порозі виник причетник, а собаки одразу ж замовкли, впізна
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Відлюдник уже змінив свою широку рясу на зелений каптан й озброївся, як належить йоменові- ратнику, — мечем зі щитом, луком і сагайдаком, а через плече перекинув на перев’язі важкий бердиш. Він першим, досі злегка хитаючись,
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
уть: що ближче до церкви, то далі від Господа Бога… А наш проводир, виявляється, важлива персона, — шанобливо додав блазень.
— Усім відомо, що тутешній причетник — весела людина і знатний мисливець, — відгукнувся Гурт. — Не здивуюся, якщо він у компанії з ватажком лісової братії перебив добру половину оленів у цих лісах.
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Коли, вже глупої ночі, вони вийшли на галявину зі стрімчаком, під яким видніла освітлена блідим місяцем халупа відлюдника, до їхніх вух долинула завзята застільна пісня. Вамба прошепотів на вухо Гуртові:
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
ухвалу образу?
— Моє ім’я Генрі Бохун, граф Ессекс, я — головнокомандувач усіх військ Англії.
— До того ж граф бере під варту Мальвуазена, — додав король, відкриваючи забрало шолома, — за наказом Ричарда Плантагенета, якого ти, магістре, бачиш зараз перед собою… Конраде Монт-Фітчет, твоє щастя, що ти народився не моїм підданим! Щодо Мальвуазена та його брата Філіппа, — обидвох буде страчено ще до закінчення цього тижня…
— Я оскаржу твій ви
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
­ся, сер лицарю, — пробурчав Ательстан. — Череп мій більш-менш цілий. У клятого храмовника здригнулася рука, і удар прийшовся плазом, а оскільки голова моя не була нічим захищена, я звалився оглушений. Якийсь час я ще чув гуркіт битви і тріск пожежі, а потім надовго знепритомнів. — Господар замку скосив очі на двері, з-за яких досі долинали лемент і тупіт безлічі ніг, та посміхнувся. — Ось так… Опритомнів я уже в труні. На щастя, у відкритій. Труна стояла перед вівтарем у церкві монастиря Святого Едмунда. Нічого собі, подумав я — і спробував був вибратися з труни, але тут звідкись набігли перелякані ченці й почали заштовхувати мене назад. Не скажу, щоб вони надто вже зраділи моєму воскресінню, кому хочеться залишитися без щедрих дарів і спадщини, а я їм у своїй духівниці відписав чимало…
— А що ж настоятел
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Молодий сакс посміхнувся. — Я встав із труни набагато розсудливішою людиною, ніж ліг до неї. Відтоді, як почалися всі ці розмови про заколоти, всі ці таємні плани та перемовини, я не знав ані хвилини спокою. Лише спішні поїздки, переписка, збори бородатих танів уночі… ані поспати, ані поїсти, як належить! І тепер я вдвічі більше впевнений, що все це закінчилося б загибеллю ні в чому не винних людей… Я хочу бути правителем тільки у власних володіннях і господарем у своєму замку!
— А як щод
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
38

Усередині замок Конінгсбург мав іще давніший вигляд, ніж ззовні. Круті сходи вели до тісного проходу в південній стіні головної вежі. Тільки проминувши цей прохід і піднявшись по кам’яних сходах, можна було потрапити до третього, жилого ярусу. Обидва нижні поверхи використовували як комори та льохи, туди майже не проникало світло, а потрапити до них можна було тільки за допомогою дере­в’я­ної приставної драбини.
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Навколо фортеці панувало надзвичайне пожвавлення. Сюди з’їхалося безліч саксів — за старим звичаєм, у поминальному бенкеті могли взяти участь не тільки родичі та запрошені на похорон, а й будь-який перехожий. Знатність і багатство власника Конінгсбурга вимагали дотримуватися цього правила особливо суворо.
Натовпи простого народу все прибували, розташовуючись біля стін фортеці. Проминувши їх, Ричард зі своїми супутниками в’їхав у розчахнуту браму, що ніким не охоронялася. Подвір’я замку мало дивний вигляд — тут ніщо не свідчило про велику скорботу й сум. В одному куті кухарі смажили на рожнах биків і жирних баранів, в іншому слуги відкорковували бочки пива, тут же надаючи їх у розпорядження гостей. Тут і там різношерсті люди поглинали рясне пригощення — і навіть убогий
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
нали рясне пригощення — і навіть убогий саксонський раб міг хоч раз у житті наїстися досхочу. На подвір’ї можна було побачити й заможних містян, і ремісників, і навіть бідних норманських дворян із голеними, на відміну від бородатих саксів, підборіддями. Вони тримались окремо, не розставалися зі зброєю, але жоден зі зверхніх норманів не відмовився перекусити перед головним поминальним бенкетом. Жебраки, мандрівні ратники, ченці, саксонські менестрелі та вельські барди, блазні, фокусники — усім знайшлося місце на цьому неозорому подвір’ї, і кожен втамовував свій голод і спрагу, не соромлячись.
Час від часу гості ніби отямлювались і згадували, з якого приводу зібралися тут. Чоловіки, зажурено позіхаючи, замовкали, а жінки починали голосити. Ченці бурмотіли молитви, а музики видобували зі своїх інструментів сумні мелодії…
Поява двох благородних ли‍
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
«Немає сумнівів, — думав юнак, — що наш король набагато більше радіє випадковій трапезі з розбійниками, ніж блискучому бенкету в товаристві лицарів і придворних
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
чому бенкету в товаристві лицарів і придворних. Він нічого так не любить, як нові знайомства і небезпечні пригоди… Що ж, Ричард Левове Серце — зразок безстрашного і благородого лицаря, герой, про якого колись складатимуть балади та лицарські романи… Але навіщо всі ці блискучі й часто марні подвиги, це життя, сповнене небезпек і тривог? Слава, здобута в бою, для короля дорожча за славу мудрого правителя. Хто з потомства скаже: це був великий державний муж? Ні, владарювання Ричарда швидше буде подібне до яскравого метеора, що промайнув на темному небі та зник у глибині часу… і все ж таки — ось він їде лісом, сповнений доброзичливості та привітний до всіх, незважаючи на чини й звання, гідний та добрий чоловік, мій король, якого я люблю й поважаю, — і йому весело. Він почувається прекрасно!»
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Вальдемар Фіц-Урс!
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Або не бути мені ченцем на ймення брат Тук!
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
— А Ричард Плантагенет, — відповів король, — ніколи й не шукав іншої слави. І йому найдорожча за все та, про яку ти кажеш, Вілфреде. Я більше пишаюся перемогою, здобутою своїм мечем, ніж досягнутою на чолі стотисячного війська.
— Але подумайте про нашу дер‍
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
Під час штурму замку барона де Бефа з’ясувалося, що Вамба чудово володіє будь-якою зброєю — від сокири до лицарського меча.
Yaroslava Hulenko
Yaroslava Hulenkoцитує7 місяців тому
кою зброєю — від сокири до лицарського меча. Щоправда, його звичне заняття — потішати господаря — відбилося на манері блазня битися. У бою він був дратівливим, нетерплячим, а головне — неймовірно крикливим.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз