8Полиць
0Вражень
65Цитат

Цитати з книжки «Господь симпатизує аутсайдерам. 10 книг віршів», Сергій Жадан

така впевненість у тому, що все робиш вірно,
таке небажання приймати очевидні речі,
Ностальгія — нездорове почуття провини перед собою,
На їхній побутовій шизофренії, яку вони дещо пафосно називають пристрастю, можуть працювати атомні станції, ця чорна кров, що переливається в акваріумах їхніх сердець, щороку заливає собою набережні й пляжі, лишаючи на асфальті кольорові нафтові розводи.
— Між нами зараз повітря. Я з нею просто живу,
так як діти живуть зі своїми страхами.
З пам’яттю завжди так,
вона ніби тепла дощова вода,
зібрана в глеки й пляшки —
нікуди не зникає,
але поступово й невідворотно,
непомітно й печально
втрачає
своє
тепло
Дорога — це час, потрачений нами на розуміння
своєї загубленості.
Тому що білі забули сором,
і якщо вже потрапив до їх павутини,
клали вони з великим прибором
на всі конвенції з прав людини.
Скажи тій жінці, що вміла любити,
нехай виходить з печалі своєї.
Все, що я міг для неї зробити, —
це померти подалі від неї.
Любов нищить
усі наші уявлення про рівновагу.
ми єдині в нашому співі,
єдині в нашій любові,
в нашій самотності,
в нашому розчаруванні.
Вона відмовлялася
говорити зі мною,
насправді відмовляючись
видихати повітря.
Давай, зберись!
Згадай усе, що ти говорив нам колись!
Якщо ти не встанеш, про це дізнаються всі,
відразу й скрізь!
Я знаю, чому він помер.
Щоранку він бився проти своїх химер.
Щодня він збивав у кров кулаки.
Щовечора він відчував,
як згасають над ним зірки.
Лише найхоробріші з нас заступають за цю межу.
Глибокі подвір’я, на яких уночі не чути нікого,
лише яблука падають в жорстку траву, пробиваючи листя.
Жінки у вересні чутливі, наче пальці сліпого,
наче в кожній із них ще один голос
прокинувся і оселився,

і озивається тепер до мене, і говорить зі мною,
пояснює мені речі – таємні та очевидні:
що навіть вода у вересні темною стає і мутною,
пам’ятаючи все, що з нею трапилося в липні;

що у вересні жіноче дихання гріє, ніби каміння,
прикладаєш його до горла, аби спинити застуду,
що в жінок восени прокидається дивне вміння –
бачити в темряві кожну стежку і кожну споруду;

що навіть остання вуличка зі своїми псами,
з брамами зачиненими і нічними трамваями
є прихистком для нас усіх із нашими голосами,
є притулком для світел, які ми в собі тримаємо.

Тепер і нам, думаю я, доведеться пройти крізь зиму,
яка вже стоїть і чекає за міською стіною.
Навіть якщо я вас і не виведу, я все одно ітиму,
тож і ви не спиняйтеся, ідучи за мною.

А всім, хто лишається тут, у своїх вересневих будинках,
чоловікам і жінкам, дітям, старим і пропащим,
всім, хто просіює час в аптеках, школах, на ринках,
всім, хто збирав дбайливо свої кольори і пахощі,

всім ряженим і переродженим, хворим і порятованим,
всім стійким і розгубленим під темрявою терпкою,
всім, хто любить у цьому місті без сумніву та утоми,
всім вам теплої зими і тихого спóкою.

Інею вам на дахах, сонця на ґратах.
Гарячої вам зневаги і знання головного.
Народжуйте веселих дітей.
Помирайте у своїх кімнатах.
Кидайте це чортове місто.
Повертайтеся в нього.
звичними звуками нічного життя, яке тривало собі, не звертаючи особливої уваги на твою присутність.
вона помиляється номерами й іноді повторюється, але я розумію, наскільки для неї це важливо — прописування недоговореного, закріплення пройденого, знищення того, що збереглося.
Час працює на мене — він мене убиває.
Все, що у мене є, і все, чого не буває,
я встиг сховати собі до кишень.
і якби, скажімо, Святе Письмо записували за жінками, воно було б значно більшим в обсязі. Та й світ, додавав він, був би іншим, якби Святе Письмо записували саме за жінками. У цьому світі було б значно більше пристрасті. І значно менше хрестових походів.
, від яких боронилася і якими врівноважувалася. Говорить, пригадуючи й фантазуючи, забуваючи й переставляючи все місцями, захищаючи друзів і звинувачуючи подруг, розкриваючи криваві таємниці й показуючи місця злочину. Називає адреси, де їй було добре, показує подвір’я, на яких вона втрачала віру, скаржиться на підземку, що робила її самотньою, відновлює в пам’яті автобусні маршрути, які щоразу повертали їй сили.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті,
і слухати всі її втомлені байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз