У якомусь фільмі я почув, що поцілунки мають смак меду. Поцілунок Клеа був на смак, наче її полунична жуйка, яку вона виплюнула перед тим, як мене поцілувати. Чуючи, як калатає серце в моїх грудях, я подумав, що від поцілунку можна померти. Мені хотілося, щоб вона поцілувала мене ще, але вона відступила. Клеа пильно дивилася на мене, потім усміхнулася і, перш ніж чкурнути геть, написала:
— Ти мій викрадач тіней, хоч би де ти був, я завжди думатиму про тебе.