Наодинці з собою. Роздуми

Яку ж то часточку безкраїньої і бездонної вічности кожному вділено - що вона так скоро щезає у безвічності? А яку - від цілого єства? Яку - від цілої душі? По якій же то грудочці - від цілої землі! - ти повзаєш? Взявши це до серця, нічого не уявляй собі величним - окрім того, щоб чинити те, до чого тебе провадить твоя власна природа, і улягати тому, що тобі приносить природа спільна.

Родивсь рабом - не маєш свого розуму

Завжди треба найбільше стерегтися чотирьох закрутів керівної частки; а як виявиш їх - стирати, примовляючи: "Це уявлення не є конечне, це - руйнує спільноту, а такого - то й не сказав би від себе (говорити не від себе - вважай, найбільше неподобство)". А четвертий закрут - це коли сам собі докоряєш, бо тоді твоя божественна частка кориться й підхиляється меншевартісній, вмирущій частині - тілові з його грубими насолодами.

Більше ніколи не розводься про те, яким бути доброму мужеві, - будь ним.

Той, хто вихований і скромний, скаже природі, яка все дає і все відбирає: "Дай мені, що хочеш, відбери в мене, що хочеш". І не зухвало скаже, а покірно і добродушно.

Коли тебе вражає чиясь безсоромність, одразу спитай себе: "Та хіба можливо, щоб на світі не було безсоромників?" Неможливо. То й не вимагай неможливого: він - один із тих безсоромників, яким конче бути на світі. Хай це буде в тебе напохваті і на пройдисвіта, і на зрадника, і на всякого, хто в чомусь хибить. Щойно пригадаєш собі, що ціле те поріддя не може не існувати, - одразу станеш поблажливішим до кожного зокрема.

Коли тебе ганять, чи ненавидять, чи ще щось подібне виказують - приступи до їхньої душі, увійди туди і поглянь, хто ж це такі. Побачиш, що не мусиш помикатися задля їхньої опінії про тебе - хай яка вона буде. А от бути до них добродушним - мусиш: вони тобі любі за природою. Та й боги їх усіляко спомагають через сни й віщування - у тому, до чого їм самим небайдуже.

Хто хибить - проти самого себе хибить; хто кривдить - самого себе кривдить, бо себе ж - лихим робить[5].

хибить - проти самого себе хибить; хто кривдить - самого себе кривдить, бо себе ж - лихим робить

Той, хто боїться смерти, боїться або непритомности, або нових відчуттів. Але ж якщо не маєш відчуттів, то нічого погано не відчуєш; а якіцо набудеш нових - станеш новою істотою і житимеш далі