На волю! (Book One: Into the Wild)

О, так. Я забув. То як це було? Ти щось спіймав? Тебе щось спіймало?

Синьозірка підійшла і забрала нашийник у Довгохвоста. Вона поклала його на землю перед собою і нявкнула:

— Новенький втратив нашийник Двоногів у битві за свою честь. Зоряний Клан передрік його прихід — цей кіт вільний від своїх хазяїв-Двоногів і може долучитися до Громового Клану новаком.

Рудько глянув на Синьозірку й урочисто кивнув на знак згоди.

Чому б тобі не знайти хазяїв із затишним теплим гніздечком натомість? Тоді твоє життя було б куди простіше, — нявкнув Рудько. — Серед хатнього народу є чимало таких, які б радо взяли до себе таке кошеня, як оце ти. Все, що тобі треба, це сидіти десь кілька днів так, аби вони тебе бачили, і при цьому здаватися голодним…

— Щоб вони годували мене кульками, які з вигляду нагадують кролячі какульки, і якимсь рідким місивом? — перебив Сіролап. — Та нізащо!

Тигрокіготь і Вогнелап мчали пліч-о-пліч. Сіролап із Круколапом бігли слідом, шерсть на їхніх хвостах щетинилася так, що вони здавалися вдвічі більшими, ніж зазвичай. Вогнелап забув про свій біль, з усіх сил летячи до табору. Єдиною його метою було оборонити Клан.