Жан-Кристоф Ґранже

Ліс духів

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    мене немає особливо великого досвіду, але я знаю Аргентину. Це країна з великими мріями, добрим серцем і в боргах як у шовках. Ніякої екзотики. Аргентинці — такі самі люди, як і ми з вами, переважно європейського походження, розкидані вп’ятеро більшою за Францію терито­рією. Знаєте, як вони про себе говорять? «У Латинській Америці всі походять від індіанців. В Аргентині всі зійшли з корабля».
    Надворі займалася
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    Уся ця історія спиралася на колективне марення. Не було ніякого народу з відмінним від людського геномом. Або особливою анатомією. Усе це існувало лише у хворому мозку Хоакіма — а також у занадто екзальтованій уяві Неллі Баржак, Франчески Терсії, Нільса Аґосто, Едуардо Мансарени, Хорхе де Альмейди — останнього, мабуть, принесли в жертву десь на болоті ці циркові потвори.
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    голоси. Антуан Феро. Альфонсо Палін. Хоакім Палін. І навіть чотири, якщо рахувати дику дитину, сховану в аргентинському адвокаті. Жанна ніколи не бачила цих людей. Вона вигадала їх, уявила, склала з різних деталей довкола єдиної особи, з якою справді зустрілася, — психіатра.
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    Жанна відкинула з лоба мокре пасмо волосся.
    — Дякую. І ви не схотіли радше дати зброю чоловікові?
    — Саме так я й зробив.
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    ернандо, мабуть, думав, що вона дочка одного з desaparecidos. Вкрадена диктатурою дитина, яка прийшла мститися.
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    Жанна оглянула двох своїх бойових товаришів. У своєму капелюсі ґаучо, неначе купленому в аеропорту в магазині «дьюті фрі», та в костюмі першовідкривача а-ля Індіана Джонс, Бето і близько не походив на місцевого провідника, хитрого й спритного. А Феро…
    Пливу річкою разом із ними, а тоді лишаю їх на березі та пірнаю в ліс…
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    анна починала вважати його занадто тупим. Принайм­ні занадто вузьколобим, щоб оцінити велич Аргентини. Вона подумки попрощалася з двома індіанцями, які навіть не глянули на французів. Жанна бачила ту велику пустку, яка жила в них. Свобода без назви й без кордонів, спільна і для них, і для цього пейзажу. У них не було пересторог буржуазного життя. Їхній дух ніщо не обмежувало. Вони були на «ти» з богами, з нескінченністю. Єдиними межами для них були обрій і зміна пір року.
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    ідліток у шкільному автобусі. Жінка пригадувала схожу сцену з роману Франсуази Саґан «Чи любите ви Брамса?». Це історія жінки «в літах», яка крутить роман із молодим чоловіком. Невже й на неї це чекає?
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    е ви, французи, все вигадали! Антипартизанську війну. Тортури. Ескадрони смерті. Навіть скидання тіл у море! Усе відточили в Алжирі. Полковник Тренк’є виклав ці теорії в своїй «Сучасній війні».
  • mariiashumцитує8 місяців тому
    Крістіна Фернандес Кіршнер посіла президентське крісло після свого чоловіка. Жанна пригадала, що подружжя реформувало Верховний суд і проголосило закони про недоторканність неконституційними. Усе на радість старому Пеллеґріні.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз