Повернення

Є щось зворушливе в жіночій потилиці, щось дитяче, і, мабуть, ніколи не можна на жінку всерйоз розізлитися. Товстухи з жирними потилицями, звичайно, не враховуються.

Кому не щастить, той може зламати палець, колупаючись у носі

Я думав, що прощання — це завжди кінець. Нині ж я знаю: рости — теж означає прощатися. І рости теж нерідко означає залишати. А кінця не існує.

Ви повинні були пропові­дувати з усіх амвонів, напучувати нас, коли нас звільняли з армії, ви повинні були невпинно повторювати: «Ми всі зробили жахливу помилку! Так давайте ж разом заново шукати, як жити далі! Будьте сильними! Вам іще важче, ніж іншим, бо, йдучи, ви не залишили нічого, до чого могли б повернутися! Будьте терплячими!» Ви повинні були заново розкрити перед нами життя! Ви повинні були заново вчити нас жити! Але вам було байдуже, що з нами станеться! Ви послали нас до біса! Ви повинні були навчити нас знову вірити в добро, порядок, майбутнє і любов! А замість цього ви знову почали лицемірити, займатися цькуванням і пускати в хід ваші знамениті статті закону!

час — це не мірило для життя.

Ми люди пропащі, а життя йде вперед, немов війни й не було.

Вона нічого не знає про Альберта. Так само як і моя мати — про мене. Матері, здається, можуть тільки любити — у цьому все їхнє розуміння своїх дітей.

А по-моєму, не життя — це якщо в підсумку тільки й можеш сказати, що ти тридцять років поспіль, день у день, заходив в одну й ту саму класну кімнату або в одну й ту саму контору.

Вихователі, яким здається, що вони розуміють молодь, — це мрійники. Юність зовсім не хоче, щоб її розуміли, вона хоче одного — залишатися собою.

Наше майбутнє мертве, бо молодь, яка була його носієм, померла. Ми лише вцілілі залишки її! Зате живе й процвітає інше — сите, задоволене, і воно ще більш сите та вдоволене, ніж будь-коли! Бо незадоволені, неспокійні, бунтівники померли за нього! Подумай про це! Ціле покоління знищене! Ціле покоління надій, віри, волі, сили, таланту піддалося гіпнозу взаємного знищення, хоча в усьому світі в цього покоління були одні й ті самі цілі!