Мовчазна пацієнтка

Пам’ятай: кохання, в якому немає чесності, не заслуговує права називатися коханням

Це жахливе відчуття — біль через те, що тебе не люблять

Я вважаю, що всі ми божевільні, просто по-різному

Невисловлені емоції не вмирають. Їх ховають живцем, але потім вони повертаються у потворнішому вигляді.

Хто має очі — побачить, хто має вуха — почує і впевниться, що жоден смертний не здатен зберігати таємниці.

Про кохання. Про те, як часто ми плутаємо кохання з феєрверками — з драмою і суперечками. Але справжнє кохання дуже спокійне, дуже тихе. Воно нудне, з точки зору високої драми. Кохання глибоке, спокійне — і постійне. Припускаю, ти дійсно дарував Кеті кохання, у справжньому сенсі цього слова. Чи здатна вона відплатити тобі тим самим — це інше питання.

— Навчання було не для мене, — казала вона. — Я хотіла вибратися звідти і робити це, розумієш?

— Робити що? Грати?

— Ні. Жити. — Кеті нахилила голову вбік, заглядаючи з-під своїх темних вій. Її смарагдово-зелені очі пустотливо дивилися на мене.

— Отже, Тео. Як у тебе вистачає терпіння на все це? Я про навчання.

— Можливо, я не хочу вибиратися і «жити». Можливо, я боягуз.

— Ні. Якби ти був боягузом, то пішов би додому зі своєю дівчиною.

Ми тягнемося до цієї професії, бо самі постраждали, ми вивчає­мо психологію, щоб зцілити себе. Готові ми визнати це чи ні — то вже інше питання.

Щойно ти даєш чомусь ім’я, як воно починає заважати тобі бачити сутність чи важливість того, що ти назвав. Ти зосереджуєшся на слові, що насправді є найкрихітнішою частиною, верхівкою айсберга.

— Терапія — це не лише розмови, — відповіла Індіра. — Це гарантування безпечного простору, комфортного навколишнього середовища. Більшість комунікацій невербальні, і, я впевнена, ти це знаєш.