Капітал у XXI столітті

Коли країни поступаються незалежністю в монетарній політиці, важливо відновити їхню фіскальну незалежність у питаннях, які більше не в компетенції самої держави, – таких як відсоткова ставка на державний борг, прогресивний податок на капітал або оподаткування транснаціо­нальних корпорацій.
Для країн Європи тепер пріоритетом має бути створення континентального політичного органу, здатного наново встановити контроль над патримоніальним капіталізмом та приватними інтересами і просувати європейську соціальну модель у ХХІ столітті. Незначні невідповідності між національними соціальними моделями набувають другорядного значення в світлі проблеми власне виживання спільної європейської моделі35.
Не можна оминати увагою ще одного моменту: без такого європейського політичного союзу цілком вірогідно, що податкова конкуренція й надалі завдаватиме руйнувань. У сфері податку з підприємств помітні тенденції пом’якшення політики, й про це свідчать нещодавно запропоновані «знижки для корпоративного акціонерного капіталу»36. Важливо зрозуміти, що податкова конкуренція призводить до залежності від податків на споживання, тобто виду податкової системи, яка існувала в ХІХ столітті і не могла бути прогресивною. На практиці це сприятливо для осіб, які здатні заощаджувати, змінити країну проживання

Поширення принципу «місця перебування капітального активу» (а не його власника) на фінансові активи, вочевидь, вимагатиме автоматичного обміну банківськими даними, який дасть податковим органам змогу оцінити комплексну структуру власності. Такий податок також порушив би питання транснаціональності34.

Правильним підходом було б вимагати від підприємств надавати єдину декларацію про свої прибутки на європейському рівні та далі оподатковувати цей прибуток у спосіб, що менше піддається маніпуляціям, ніж у чинній системі оподаткування прибутків кожної дочірньої компанії окремо. Проблема з поточною системою полягає в тому, що транснаціональні корпорації часто в підсумку платять дуже малі суми, оскільки можуть штучно приписати всі свої прибутки дочірній компанії, розміщеній у місцевості, де податки дуже низькі. Така практика незаконна, і, на думку багатьох керівників підприємств, навіть неетична33. Доцільніше відмовитися від думки, що прибутки можна точно прив’язати до окремої держави чи території; натомість можна розподілити надходження від податку з підприємств на основі продажів чи зарплат, виплачених усередині кожної країни.

Головна та обов’язкова роль центральних банків полягає в тому, щоб гарантувати стабільність фінансової системи. Центральні банки мають унікальний інструментарій для оцінювання позиції різноманітних банків і можуть у разі потреби рефінансувати їх, щоб гарантувати належне функціонування платіжної системи.

уряд вирішує надати допомогу окремій галузі промисловості, як США вчинили щодо General Motors у 2009–2010 роках, саме федеральний уряд, а не ФРС узяв на себе відповідальність за надання позик, придбання акцій і встановлення умов щодо ефективності й кінцевої мети. Те саме стосується Європи: промислова та освітня політика є питаннями до вирішення для держав, а не центральних банків. Це проблема не технічної неспроможності, а відсутності демократичного управління.

ілюструє обмеження центральних банків і фінансових органів. Їхня сила в тому, що вони можуть діяти швидко; їхня слабкість – у обмеженій здатності коректно визначати об’єкти перерозподілу, спричиненого їхніми діями. Висновок такий: прогресивний податок на капітал не лише корисний як постійний податок, але також може добре функціонувати як спеціальний (із потенційно високими ставками) в ході розв’язання значних банківських криз.

Ми вже обговорювали труднощі, з якими зустрілися Італія та Іспанія після спроби самостійно запровадити прогресивний податок на капітал, щоб повернути міцну основу своїм державним фінансам. Грецький випадок ще показовіший. Усі наполягають на тому, щоб Греція збирала більше податків зі своїх заможних громадян. Це, поза сумнівом, блискуча ідея. Проблема в тому, що за відсутності належної міжнародної співпраці Греція, вочевидь, не може накласти справедливий та ефективний податок самостійно, оскільки найбагатші греки легко виведуть свої кошти за кордон, часто до інших європейських країн. Однак європейські та міжнародні органи ніколи не вживали кроків у напрямку впровадження необхідних законів та регулювання23

Така непрозорість не сприяє зваженому та раціональному розв’язанню подібних конфліктів. Проблема в тому, що кіпрські банки більше не мають грошей, показаних на їхніх балансах. Очевидно, вони їх інвестували в грецькі облігації, які з того часу були уцінені, та в нерухомість, яка зараз нічого не коштує. Природно, що європейські органи вагаються, перш ніж використовувати кошти європейських платників податків для підтримання кіпрських банків без певних гарантій у відповідь, особливо з огляду на те, що в підсумку вони насправді підтримають російських мільйонерів.
Після місяців обговорень члени «Трійки» висунули ідею: запропонувати спеціальний податок на всі банківські вклади зі ставкою 6,75 % на вклади до 100 тис. євро та 9,9 % на вклади понад цю межу. Тією мірою, якою ця пропозиція нагадує прогресивний податок на капітал, вона може здатися цікавою, однак є два важливі застереження. По-перше, дуже обмежена прогресивність цього податку створює ілюзію: по суті, така сама податкова ставка накладається на кіпрських власників невеликих заощаджень із рахунками на 10 тис. євро та на російських олігархів із рахунками в 10 млн євро. По-друге, європейські та міжнародні органи, що займаються вирішенням питання, ніколи точно не визначали податкової бази. Податок, схоже, має застосовуватися лише до банківських вкладів як таких, тож вкладник може обійти його, якщо перемістить свої кошти на брокерський рахунок, оскільки тримає акції та облігації, або інвестуватиме в нерухомість чи інші фінансові активи.

Криза березня 2013 року на Кіпрі – особливо цікавий приклад для розгляду. Кіпр – це острів із мільйоном мешканців, який приєднався до Європейського Союзу 2004 року, а до єврозони – 2008-го. Він має гіпертрофований банківський сектор, вочевидь завдяки дуже значним іноземним вкладам, особливо з Росії. Ці кошти було залучено до Кіпру завдяки низьким податкам і поблажливій місцевій владі. Згідно з заявами чиновників із «Трійки», ці російські вклади включають численні дуже великі персональні рахунки.

Європейський Союз залучений до безпрецедентного в історії експерименту – спроби створити валюту в дуже великому масштабі без держави