Зламані іграшки. Київська сищиця

, голово твоя псяча, їсти зараз не матимеш чим! Виблядок ти овечий, зміюка підколодна, кобель драний! Щоб ти скис! Щоб тобі не діждати, аби тебе пранці взяли!

останні трагічні події, що потягнула за собою загибель, точніше — навмисне вбивство Івана Вольського, розкрили помічницю з боку, про який Анна до того часу не здогадувалася.

Маю честь, милі дами.
— У сраці ти її маєш! — не забарилася Христя. — Чухай, чухай, паняй звідси, паскуднику!

Той, хто вбив один раз і не був покараний, неодмінно зробить це вдруге,

Але це їхній вибір! — парирувала Анна. — Поганий! Огидний! Неприйнятний для цивілізованої людини! Дівчата ставлять хрест на своїх життях самі! Але не вам ставити хрести на житті кожної з них! Не вам вирішувати, кому коли жити й від чиїх рук помирати

А вона тим часом давно стекла кров’ю. Вашої помилки нема, десь помилився я. Як батько помилився, ось про що мова

Єдине, чим журилася: роки йдуть, а женихи ні. Тож часто ворожила на парубка і свято вірила: рано чи пізно пара знайдеться.

Хоч на те й велике свято, щоб під вечір не відмовити й собі в задоволенні. Анні подобалася звичка зустрічати літні вечори в саду, в альтанці, у кріслі-гойдалці з келишком.

справді була спритною, метикованою, навіть хитрою.
Ці риси ретельно приховувала зовнішня простота.

— Чого б я ото, Ярівно, перла, прости, Господи, усе свячене з собою в місто? Хіба ви надумали святити яблука, мед та наливку всюди, де будемо.