Піднесення

життя — це те, що ми з ним робимо, а прийняття — ключ до всього

Минуле — це історія, майбутнє — таємниця»

: «Гравітація — це те, що тягне нас у могили» [

Час невидимий. На відміну від ваги.
Хоча, можливо, це не так. Можна відчувати вагу — коли забагато чогось несеш, стаєш туптавим — та хіба вага, як і час, не просто людський конструкт? Стрілки годинника, цифри на вагах у ванній — хіба вони не служать просто способом виміряти невидимі сили, що мають видимий вплив? Слабка спроба загнати в рамки якусь значнішу реальність за межами того, що реальністю вважають звичайні люди?

Минуле — це історія, майбутнє — таємниця

«Минуле — це історія, майбутнє — таємниця».

«Усім таке варто пережити, — подумав він, — і, можливо, в кінці так і стається. Можливо, в момент смерті всі підносяться».

Ніч була холодна, від поту на обличчі проймав мороз, але повітря було солодке і хрумке, як тоді, коли вперше куснеш упале яблуко. Над ним висів півмісяць і десь із трильйон зірок.
«Як трильйон камінців, таких же таємничих, по яких ми ходимо щодня», — подумав він. Таємниця над головою, таємниця під ногами. Вага, маса, реальність: таємниці навколо.

Гравітація — це те, що тягне нас у могили

Без тебе цього б ніколи не сталося, і без тебе частина моєї коханої людини назавжди залишалася б закритою для світу. Вона тобі цього не скаже, але я скажу: ти збив з неї пиху. Пихи в неї було вдосталь, і тепер вона може дивитися на світ добрішими очима. Дейрдре завжди була трохи кактусом, і я не очікую, що це якось зміниться, але тепер вона відкрита. Вона більше бачить, більше чує, більше може. Усе завдяки тобі. Ти підняв її, коли вона впала.