Психологія мас

Належати до якоїсь школи — означає необхідним чином поділяти всі її забобони й упередження.

Але якщо натовп здатний на вбивство, підпали й усілякого роду злочини, то він здатен також і на дуже піднесені прояви відданості, самопожертви й безкорисності, більш піднесені, ніж навіть ті, на котрі здатен окремий індивід. Якщо впливати на індивіда у натовпі й викликати у нього почуття слави, честі, релігії й патріотизму, легко можна змусити його покласти навіть власне життя. Історія багата на приклади, такі як хрестові походи й волонтери 93-го року. Лише натовп здатен до прояву найвищої безкорисливості й найбільшої відданості. Як часто натовп героїчно гинув за якесь вірування, слова чи ідеї, котрі він сам навряд чи й розумів!

ось чому манія великих реформ інколи дуже згубна для народу, якими б привабливими не виглядали ці реформи суто теоретично. Вони могли б принести користь лише в тому випадку, якби можна було миттєво змінити дух нації, але таку можливість має лише час. Людьми керують ідеї, почуття, звичаї, те, що

Герберт Спенсер у одній зі своїх попередніх праць стверджував, що зростання уявної свободи має супроводжуватися зменшенням істинної свободи.

Через остаточну втрату ідеалу раса остаточно втрачає свій дух; вона перетворюється на жменьку окремих індивідів і стає тим, чим була на самому початку, — натовпом. Тоді знову у ній виникають усі особливі й мінливі риси, властиві натовпу, котрі не мають ні стійкості, ні майбутнього. Цивілізація втрачає свою міцність і стає підвладною будь-яким випадковостям. Володарює чернь, виступають варвари. Цивілізація ще може видаватися блискучою, бо зберігся ще зовнішній фасад її будівлі, створений довготривалим минулим, але насправді будівля вже трухлява, її ніщо не підтримує, й вона падає від першої ж бурі.
Перехід від варварства до цивілізації в погоні за мрією, далі — поступовий занепад і відмирання, щойно ця мрія буде втрачена, — ось у чому полягає життєвий цикл кожного народу.

Згодом час робить свою справу. Тотожність середовища, повторні схрещування, потреби загального життя повільно діють, і збіговисько одиниць різного роду починає зливатися й утворювати расу, тобто, агрегат, що має спільні риси й почуття, котрі все дужче й дужче закріплюються спадковістю. Натовп стає народом, і цей народ вже може вийти зі стану варварства. Однак, він вийде з нього лише тоді, коли, після тривалих зусиль, постійної боротьби й численних починань він здобуває ідеал. Походження цього ідеалу не має великого значення; він може становити з себе культ Риму, Афін чи поклоніння Аллаху, байдуже, та цього ідеалу вистачить, щоб створити єдність почуттів і думок у всіх індивідів раси, котра прямує шляхом свого утворення.

Натовп, що скоряється перед ватажком, скоряється лише перед його привабливістю, і до цього не домішується жодне почуття цікавості чи вдячності.

Політичні зібрання є саме таким місцем на землі, де полиск генія відчувається менш за все.
Там мають значення красномовство, пристосоване до часу й місця, і послуги, що надаються не вітчизні, а партіям.

Все сказане дотепер підводить нас до висновку, що раса має велике значення і що інституції й уряди виконують лише незначну роль у житті народів. Керівництво цими народами здійснює переважно дух раси, тобто, спадкові залишки, поєднання котрих, власне, становить дух раси. Раса й мета нагальних потреб повсякденного життя — ось таємничі володарі, що здійснюють управління на шляху нації.

Він повинен володіти цілковито специфічним красномовством, що полягає, переважно, в енергійних, хоча й цілком бездоказових твердженнях і яскравих образах, огорнутих у вельми поверхові міркування. Такий тип красномовства можна зустрінути на всіх зібраннях, навіть в англійському парламенті, незважаючи на всю його врівноваженість.