Iван Франко

Украдене щастя

Мандаринцитує3 місяці тому
Цить, Миколо, не плач! I на мене вини не звертай. Ти ж знаєш добре, що й моєї вини тут мало. Силою вiддали мене за тебе. Доки сила моя була, я була тобi вiрною, хоч iншого любила. Але тепер не стало моєї
Мандаринцитує3 місяці тому
Вся тремчу, а так i здається, що тону в нiм, роблюсь частиною його. I нема у мене тодi своєї волi, анi своєї думки, анi сили, анi застанови, нiчого.
Мандаринцитує3 місяці тому
бог не дитина, щоби слухати прокльонiв одурiлого чоловiка
Мандаринцитує3 місяці тому
Вернувши з вiйська, я продав грунт i хату i вступив до Жандарм iв, ось уже три роки служу. Зразу на границi був, пачкарiв ловив, а отеє пару недiль тому перенесли мене в сей повiт
b4378214582цитує3 місяці тому
Кажуть, у лiсi вовки появилися. Ще не дай боже якого нещастя!
Vlad Volynetsцитує5 місяців тому
Мiсце перед коршмою. З правого боку сiльська дорога, з лiвого високий плiт, у глибинi сцени коршма з широкою створеною брамою. Пiд коршмою ослони, коло плота грубi дерев'янi колоди, на яких можна сидiти.
Vlad Volynetsцитує5 місяців тому
Музики, - три селяни, один зi скрипкою, другий басом, третiй з решетом,
Тетяна Микитенкоцитує7 місяців тому
Микола (засуває вiкно, знiмає гуню, потiм кожух i вiшає їх на жердцi). Ну, заробок, нема що казати! За вiсiм шiсток головою наложи - оплатиться. Цiлiсiнький день роби, двигай, волочися, худобу збавляй, мерзни i мокни, як остатня собака, - i за все те вiсiм шiсток. А прийдеться платити, то й того їм, людоїдам, жаль. I тото би зажерли. Як дають чоловiковi той кровавий крейцар, то так i видиш, що їх i за тим колька коче. А бодай вас уже раз людська праця розсадила та розперла, щоби-сте лиш очi повивалювали, нелюди поганi! (Сiдає кiнець стола i починає стягати чоботи.) От iще бiдонька моя! (Кричить.) Жiнко, гей, жiнко! Анно! Де ти там
Тетяна Микитенкоцитує7 місяців тому
Ой мужу ж мiй, мужу, не бий мене дуже,
В мене тiло бiле, болить мене дуже
Тетяна Микитенкоцитує7 місяців тому
"Як чоловiк жiнки не б'є, то в нiй утроба гниє"
Вика Константинопольскаяцитуєторік
Чоловіка маєш доброго, тихого, роботящого, що трохи не молиться до тебе.
gud bogцитуєторік
Микола. Анно, вспокiйся, хiба ти не маєш для кого жити?
gud bogцитуєторік
Жандарм. Так було треба. То моя рiч… Анно! Миколо… бувайте здоровi… i простiть. (Умирає.)
gud bogцитуєторік
Микола. Ось тобi мiй жарт! (Пускає карабiн, хапає сокиру i втоплює в груди Жандарм овi. Той падає.)

Анна. Господи! Що з тобою, Михаиле? (Кидається до нього.)

Жандарм (вхопився рукою за груди, з котрих бухає кров). А ее так! Нiчого! Нiчого менi не треба.

Анна. Кров! Кров! Ти ранений, Михаиле, забитий. Голубчику! Де рана?
gud bogцитуєторік
Ти мав три роки часу причарувати її до себе. Чому сього не вчинив?
gud bogцитуєторік
Бабич. Ти, куме, - не в гнiв тобi кажучи, - занадто м'який, занадто податливий.

Микола (хитає головою i тяжко зiтхає). Ой так, так, занадто м'який, занадто податливий.

Бабич. А вони бачать, що ти такий, та й тобi кiлля на головi тешуть.

Микола (хапає себе за голову). Ой тешуть, тешуть! Аж у мiзку лупає! (Плаче.)

Бабич. Цить, куме, фе! Не плач! Не будь дитиною!

Микола. Не бути дитиною? А то як?

Бабич. Ти б узявся до своєї жiнки троха острiше. Похрупостiв би на неї, погрозив би, а то й ударив раз, другий.
gud bogцитуєторік
слухай того, куме, бiгме, не слухай! Дiти - велика рiч. Дiти - половина матерi. Одна половина може би й рада пiти, позволити собi, а друга не пускає, кричить: "А ми, мамо! А що з нас буде?" I не пустять тамтої половини.
gud bogцитуєторік
Микола. Та що будемо говорити? Вона мовчить, i я мовчу. Отак цiлий день мов тумани ходимо. А вона все тiлько в вiкно зазирає, чи вiн не йде. А до мене хоч би словечко сказала.
gud bogцитуєторік
Микола (махає рукою). Одно мене ще в свiтi держить - отся живиця! (Бере чарку, наливає i п'є.)
gud bogцитуєторік
Жандарм. Дурниця серце. У кого воно цiле?
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз