Дожити до весни

То нещасна жінка, яка хоче й інших навколо себе бачити нещасними. Хоче й робить. І ніколи вона не вийде з того зачарованого кола. А не вийде тому, що не знає однієї маленької таємниці: волієш бути щасливою, ощаслив тих, хто поруч, або хоча б одного того, хто поруч. Прости її, Анно, і забудь. Будь великодушною

волієш бути щасливою, ощаслив тих, хто поруч, або хоча б одного того, хто поруч.

краще жити з гарними спогадами, ніж із поганою половиною.

«Не можна звершити навіть одну велику справу з маленькою любов’ю, але можна робити багато маленьких добрих справ з великою любов’ю.

Щастя, воно ж не залежить від температури повітря, а лише від того, чи тепло серцю і чи є в ньому любов

у кожного свій шлях, і не можна змушувати когось іти твоєю дорогою — навіть власну дитину, рідну кров. Бо нещасна та людина, яка займається не своєю справою.

Як казав один мудрий чоловік, поспішайте любити людей, бо вони хутко відходять.

У ямочки на дівочих щоках навіть найнеприступніші фортеці провалюються.

У війні, яка виявилася найбільшим безглуздям, на яке тільки здатне людство, бо не може вона зробити когось щасливим і вільним — ні окрему людину, ні цілі народи

Каже, понад усі квіти землі найбільше любить весняні: вони такі непоказні, не крикливі, але саме в них криється дивовижна сила та воля до життя, якої б повчитися і нам, людям.