Витязь у тигровій шкурі

Тим вірш добрий, що він стисло викласть мову довгу може.

Заклик мусить бути вчасний, а прохання — бути слушне.

Не питай же сонця, доки горе втихне непорушне».

Так вже діється навкруг

З ворогів найгірший ворог той, хто вівся, наче друг

Робим те ми, що нам з неба в течії планет відкрите.

Світ дає дарунки марні, бо навіщо все мені те?

Сутінь землю сповиває. Ти — лиш присмерк тьмяний, світе!

Тільки те із глека ллється, що було до глека влите».

Ліпше тим, хто тільки може, від жінок найдалі бути,

Бо вона тебе привабить, щоб довіру їй здобути, —

Потім зрадить і відкине, приведе лише до скрути.

Любить вчителя розумний, нерозумний — зневажає.

В ста людей спитай поради, а зроби, як серце хоче.

Хто ж з людей без муки й горя стріне радощів жнива?

Є в Китаї камінь. Напис там вкарбовано в габі:

«Той, хто друзів не шукає,- він є ворог сам собі».

Серцю вимовив: «Терплячість — дум премудрих джерело;

Лиш в терплячості всі злидні серце винести б змогло.

Як добра ми молим в бога, то повинні взяти й зло!