А тепер ви, мабуть, подумаєте, що я й справді страшенно закомплексована й затуркана дівчинка, на яку ніхто не звертає уваги. Така собі миршава мишка в окулярах, сидить за першою партою і зливається зі шпалерами на стіні.
Якби ж то мені аж так пощастило.
Але ні, не з моїм щастям.
Окрім того, що ми обоє ходимо до одного 7-А класу, нас із Теєю поєднує лише одне. Нас усі знають.
Усі в школі знають, хто я.
Не тому, що я така кльова.
Не тому, що гарнюня.
І вже точно не тому, що можу всіх зачарувати.
Причина в тому, що я — потвора.