Гаррі Поттер і таємна кімната

стільки разів міг загинути, і — от маєш — лишився живий! Та вони луснуть зі злості!

Але обіцяй: ти більше ніколи не будеш рятувати мені життя.

набагато більше залежить не від наших здібностей, а від нашого вибору.

Якщо так помирають, подумав Гаррі, то це не так і страшно.

Волдеморт, — неголосно відповів Редл, — це моє минуле, теперішнє й майбутнє!

Якщо прагнеш слави, треба бути готовим до тривалої й тяжкої праці.

Вічно думає, що монстри не такі страшні, як з вигляду!.. І ось куди це його привело! В Азкабанську тюрму!

ти побачиш, що насправді я покину цю школу тільки тоді, коли тут не лишиться жодної відданої мені людини. Ти також побачиш, що в Гоґвортсі завжди нададуть допомогу тому, хто її попросить.

Але чому вона побігла до бібліотеки?

— Бо це Герміонин стиль, — знизав плечима Рон. — Коли сумніваєшся — біжи в бібліотеку.

ось твій пісенний ваєнтинцик:

В нього оці зеєні, мов ж жабка,

А войосся цол л нюсце, мов ш шапка!

Ох, якби — (тйим би би!) — мені сейце віддав

той Гейой, котйий Темного Йойда здойав!