«Критика чистого розуму» (нім. Kritik der reinen Vernunft) — філософська праця Іммануеля Канта, вперше опублікована в 1781 році. Вважається однією з найбільш фундаментальних робіт в історії філософії і головним твором філософа. Ключове питання Критики — дослідження пізнавальної можливості розуму, у відриві від знань, одержуваних емпіричним, тобто шляхом досвіду. На шляху свого дослідження, філософ висвітлює питання простору і часу, можливості доказу за допомогою розуму існування Бога та ін.
