Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу

Мислителі Просвітництва інтуїтивно відчували, що думка може складатися з матеріальних схем, — порівнювали ідеї з відбитками на воску, вібраціями струни та хвилями від човна. А деякі, як-от Гоббс, пропонували формулювання «розмірковування — не що інше, як розрахунок» у первісному значенні розрахунку як обчислення.

Принципи інформації, обчислення і контролю — це місток через прірву, що лежить між фізичним причинно-наслідковим світом та розумовим світом знання, інтелекту і мети

Проте лови та втеча — це не лише послідовності скорочень м’язів; вони зорієнтовані на певну мету. Лови можуть складатися з бігу, лазіння, стрибків чи нападу із засідки (залежно від обставин) — усього, що збільшує шанси запопасти здобич. Для втечі може знадобитися переховування, заклякання на місці чи рух зигзагом. І тут постає інша монументальна ідея ХХ століття, яку іноді називають кібернетикою, зворотним зв’язком чи контролем. Ця ідея пояснює, як фізична система може виявитися телеологічною, тобто мати рушій — призначення або цілі. Усе, що для цього потрібно, — спосіб відчувати стан (власний і стан середовища), уявлення про цільовий стан (чого система хоче, чого намагається досягти), здатність вирахувати різницю між поточним станом та цільовим і репертуар дій, що позначені своїми типовими ефектами. Якщо система здатна запускати дії, що зазвичай скорочують різницю між поточним станом і цільовим, кажуть, що вона прямує до цілей (і якщо світ достатньо прогнозований, вона їх досягне). Цей принцип було виявлено природним добором у формі гомеостазу, як-от тоді, коли наш організм регулює свою температуру за допомогою тремтіння і потіння. Коли люди відкрили цей принцип, то спроектували на його основі аналогові системи (термостати, круїз-контроль), а потім і цифрові системи, такі як програми для гри в шахи та автономні роботи.

Мозок може трансформувати інформацію про світ, яку отримує від органів чуття, так, що вона відображає закони, що керують світом. А це, своєю чергою, дозволяє мозку робити корисні висновки та прогнози37

Інформація — це те, що накопичується в геномі в процесі еволюції. Послідовність основ у молекулі ДНК корелює з послідовністю амінокислот у протеїнах, що належать до складу тіла організму. І таку послідовність вони отримали, поки структурували предків цього організму — зменшували в них ентропію — і створювали малоймовірні конфігурації, що дозволили цим предкам здобувати енергію, рости й розмножуватися.

Сказати, що Всесвіт радше впорядкований, аніж безладний, — те саме, що сказати «Всесвіт містить інформацію» в цьому розумінні. Деякі фізики боготворять інформацію як один із базових складників Усесвіту, разом із матерією та енергією36.

А зараз ми підходимо до третього наріжного каменя — інформації33. Її можна вважати засобом зменшення ентропії — як складник, що вирізняє впорядковану, структуровану систему посеред велетенської кількості рандомних і некорисних34

Але тварини — природжені експлуататори: вони живуть, бо забирають важко здобуту енергію, яка зберігається в тілах рослин та інших тварин, поїдаючи їх. (Так само, як віруси, бактерії та інші патогени й паразити, що пожирають організми зсередини). За винятком фруктів, усе, що ми звемо їжею, — це частини тіла чи енергетичний запас якогось іншого організму, який не відмовився б залишити цей скарб собі. Природа — це війна, а ті елементи природного світу, які привертають нашу увагу, переважно належать до гонки озброєнь. Хижі тварини для власного захисту використовують панцирі, шпичаки, пазурі, роги, отруту, захисне забарвлення, перельоти й агресивну поведінку; у рослин є колючки, шкірка, кора та подразники й отрути, якими просякнуті їхні тканини. У тварин еволюціонує зброя, за допомогою якої вони пробивають цей захист: м’ясоїди наділені швидкістю, кігтями та орлиним зором, а травоїдні мають жувальні зуби та печінку, що виводить природну отруту.

Щойно самоорганізуючі процеси фізики та хімії спричинили утворення конфігурації матерії, що мала здатність відтворювати саму себе, копії почали робити копії, які робили копії копій і так далі — вибух експоненційного зростання. Системи, що відтворювалися, конкурували за матеріал для створення копій та енергію для живлення реплікації. А оскільки жоден процес копіювання не досконалий (про це дбає закон ентропії), то помилки неминучі

На перший погляд, закон ентропії уможливлює лише історичний занепад і депресивне майбутнє. Усесвіт почався зі стану низької ентропії, Великого вибуху з його незбагненно щільною концентрацією енергії. А після того все покотилося шкереберть, Усесвіт розсіюється (і далі розсіюватиметься) на рідкі помиї з часток, що рівномірно й скупо розподіляються в космосі. Насправді ж, звичайно, Усесвіт, яким ми його бачимо, — не безликі помиї. Він живий, із галактиками, планетами, горами, хмарами, сніжинками та буянням флори й фауни, до якої належимо й ми з вами.
Одна з причин, чому в космосі повно різного цікавого добра, — це набір процесів, що звуться самоорганізацією. Завдяки їм виникають чітко окреслені зони порядку30. Коли в систему вливається енергія і система її розсіює, ковзаючи в бік ентропії, вона може врівноважено застигнути у впорядкованій і насправді прекрасній конфігурації — як сфера, спіраль, спалах зіркоутворення, вир, брижі, кристал чи фрактал. Той факт, що ці конфігурації здаються нам прекрасними, між іншим, свідчить про те, що краса не лише в очах того, хто дивиться. Естетична реакція мозку може бути пов’язана зі сприйнятливістю до протиентропійних заходів, які пропонує сама природа.
Але існує в природі ще один різновид упорядкованості, який теж необхідно пояснити: не елегантні симетрії та ритми у фізичному світі, а функціональний дизайн у світі живих організмів. Живі істоти мають органи з гетерогенними частинами, які дивовижно сформовані й розташовані для того, щоб підтримувати життя організму (тобто продовжувати поглинати енергію, щоб протистояти ентропії)31.