Хроніка заводного птаха

Людині справді непросто визначити, коли настав час умирати.

Заводний Птах, — сказав я. — Щоранку сидить на дереві й накручує пружину нашого життя.

дивишся старий фільм Акіри Куросави.

Я — це він,
А він — це я.
Весняні сутінки.

Я — це я,
Він — це він.
Пізня осінь.

багаж, залишений не на своєму місці.

«Де ж ти, Нобору Ватая? — подумав я. — Невже заводний птах забув накрутити твою пружину?»

Зовсім як на картині Де Кіріко, довга тінь жіночої постаті тяглася через безлюдну вулицю до мене, однак сама вона перебувала далеко за межами моєї свідомості.

— Ні, — відповів я. Бо справді не мав ніяких планів — так само, як перелітний птах не має майна під заставу.