Катерина

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.

Та нема де прихилитись
В світі одиноким.

Люде гнуться, як ті лози,
Куди вітер віє.

Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить..

Сиротині сонце світить

(Світить, та не гріє) —

Затоплю недолю

Дрібними сльозами,

Затопчу неволю

Босими ногами!

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,

лять людям люде!
Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...
А за віщо? Святий знає.

Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.
Дунув вітер понад ставом —
І сліду не стало.