Олександр Довженко

Україна в огні

Повідомити про появу
Щоб читати цю книжку, завантажте файл EPUB або FB2 на Букмейт. Як завантажити книжку?
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Яка ти красива, — сказав Василь тихо і ласкаво. — Дивись — сива! Ти стала ще кращою. Тобі, видно, гірко жилося
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Олеся оглянулась — Василь! Це був він і не він. Він був інший, і не тому, що був поранений у голову і руку. Щось було в ньому інше, щось незмірне, невимовне.
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Олеся стояла біля криниці з відрами.

    Проходило військо на захід. Пили воду, зовсім вже інакше — весело.

    — Спасибі, рідна!

    — Спасибі, серденько!

    — Здрастуй, дівчино!

    Подяка, привіти й обіцянки звучали в молодих голосах.
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    . Вони оповідали про події, учасники і автори подій. Події були так густо замішані людським м'ясом, сльозами, кров'ю, криком, стогонами, прокляттями, утратами, що ніхто вже нічому не дивувався. Це був уже новий світ, нова дійсність серед старої природи на руїнах старих розвалених хат, у старій, землистій одежі, немита.
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    такі криваві багаті жнива, як при втечі фронтового ворога, вони жали вперше три дні й три ночі.

    Роман Запорожець з батьком в'їжджали в рідне спалене село. За ними тягнувся обоз, поранені кричали "ура" на підводах і плакали від радості. Радість поверталась на землю.
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Та, підкоряючись інстинкту перемоги, чи то натхненню свого бойового таланту, чи просто вирішивши пролити свою кров на рідній землі за найдорожчу ціну, бійці зробили неможливе. Вони пробили німецький вал з небаченою в битвах швидкістю і, вискочивши в тил ворогу, появилися раптом перед самим штабом рудоголового
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    На такі випадки він мав навіть особливий загін виродків, що тішилися з жахливих людських страждань. Це були майстри смерті, досвідчені винахідники моторошних каліцтв і тортур, що перед ними блідло навіть лихе середньовіччя
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Прощайте, брати. Хай живе наша Батьківщина! Хай згине тьма!

    І пішов назустріч фашистському танку. Він був сліпий, але в цю хвилину йому судилося побачити весь світ. Він вмістився в його молодому гарячому серці. Під ногами його здригалася земля.

    Молітесь, матері, молітесь...
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Наш фюрер дарує вам життя, — голосно читали німецькі танкісти з своїх шахрайських книжечок.

    — Ми презираєм ваше життя!

    — Годі війни! Ми хочемо вже миру!

    — Не буде вам миру! Живих не випустим!
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Він хотів знищити на ній все, що жило. Цілий рік він колупав її пальцями, розтирав на долоні, нюхав, брав на язик, чмокав губами, і водянисті його очі блищали радісним виблиском
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Чи був він хоробрий і відважний? Не був він ні хоробрим, ні відважним. Він виконував вищий закон свого життя на війні — наказ. Він божеволів од жаху. Але ззаду були кулемети. А спереду — земля, гектари. Як він хотів землі, як він добивався її. Він хотів знищити на ній все, що жило. Цілий рік він колупав її пальцями, розтирав на долоні, нюхав, брав на язик, чмокав губами, і водянисті його очі блищали радісним виблиском.

    "О моя земле! Моя, моя, моя..." — думав він з пожадливим тремтінням.
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Смерть не поскупилася на них, не пожаліла на них ні гриму, ні фарб, ні роз'ятрених ран, ні жорстоких нелюдських каліцтв. Кожному одпустила вона пудів по двісті гарячих осколків, і куль, і огненних шарів температури надзвичайної
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Не в смерть, а на життя! За великий Радянський Союз народів!.
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Вороги йшли напівголі, брудні, з волохатими грудьми й животами і являли собою картину жалюгідну й мерзотну, мов божевільний дім, що вирвався на волю. Вони реготали, свистіли й вили, пританцьовуючи і тільки несамовиті од жаху їхні очі видавали тупе страждання. Вони були неначе вже не люди, а лихий сон недужої людини
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Перед ним стояли учасники великих подій, жива грізна історія, її автори і криваві її виконавці
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    за що ж бо бореться українська радянська людина? За стільки, мов, доларів або марок, як німецький, чи не за стільки? За стільки гектарів землі, як Гітлер обіцяє кожному солдату? Ні, не за стільки, брати. Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Батьківщину
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Підробка правди була в них скаламучена в такій тонкій пропорції з брехнею, хитрощами, загрозами й обіцянками, що виникла мішанина, здатна звалити з ніг утомлену людину.

    "За що воюєте, за що вмираєте?" Се священне запитання, написане рукою ворога, набирало якогось порочного змісту і, падаючи на бійців з неба в сотнях тисяч своїх повторень, шелестіло під ногами і, здавалося, шептало з усіх боків, мов сатана: за що, за що, за що?
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Отруйні листівки з сильнодіючим гидким змістом для отруєння волі і розуму противника буквально вкрили всю землю, гармати, бійців і вбите товариство
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    Ні, не годиться нам таке читати. Не хочемо гидити свої руки й душу в такий час, — сказали бійці і нехотя підняли листівки
    Алёна Лозовенкоцитує3 місяці тому
    .

    Все повітря прийшло в шалений рух, все воно, вся атмосфера звучала, ревла, вибухала, крякала і гриміла тисячами громів. Повітря горіло.
fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз