Адюльтер

Чи повинна я пояснити йому, що ми не маємо боятися, що «якщо зло існує, то воно ховається в наших страхах»?

Ніхто не здатен примусити себе любити й ніхто не здатен примусити до цього іншу людину.

Знання й досвід не змінюють людину. Час не змінює людину. Єдина річ, яка нас змінює, — це любов. Поки я летіла в повітрі, я зрозуміла, що любов до життя, до всесвіту могутніша, аніж будь до чого.

«Ти думаєш, усю цю красу й велич можна помістити в рамку фотографії? Ти можеш сприймати її лише своїм серцем. Це набагато важливіше, аніж хвалитися людям тим, що ти бачила».

Ми лише перетнули межу в тридцять років, а вже не бачимо в житті радості. Якби не наші діти, то який би сенс був у всього цього?

…десь у глибині душі я чую голос, який мені каже: ніщо з цього не має сенсу. Усесвіт уже існував мільярди років й існуватиме після того, як ти помреш.

Моє кохання до тебе сильніше за все, і я ніколи не стану перешкоджати тобі бути щасливою.

Ніщо не відбувається без зусилля. І треба мати віру. Для цього ми повинні обвалити бар’єри упереджень, а це вимагає мужності. Щоб мати мужність, треба подолати страх. І щоб так тривало й надалі. Ми повинні жити в мирі з нашою буденністю. Нам не слід забувати, що життя на нашому боці. Воно також хоче бути кращим. Ми повинні допомогти йому!

Сьогодні я зрозуміла, що хоч заперечувала це в усі мої безсонні ночі та порожні дні, я була закохана, так, була закохана. Божевільно закохана.

Чи можливо налаштувати себе кохати певного чоловіка? Звичайно, можливо. Проблема в тому, щоб забути чоловіка хибного, який увійшов, не прохаючи дозволу, бо побачив, що двері відчинені.