Олександр Пушкін

Євгеній Онєгін

«Євгеній Онєгін» — твір, який приніс своєму творцеві світову славу, став новою віхою розвитку російської літератури, і, безсумнівно, став найвизначнішим у творчості геніального Олександра Сергійовича Пушкіна. «Євгеній Онєгін» — роман у віршах, робота над яким зайняла більше семи років. Непроста історія стосунків Євгенія Онєгіна і Тетяни Ларіної, одягнена у вишукану віршовану форму, за визначенням Бєлінського, стала енциклопедією російського життя, і, поза сумнівами, не втратить своєї актуальності. Художній переклад твору здійснив видатний український поет — Максим Тадейович Рильський.
95 паперових сторінок
Уже прочитали? Що скажете?
👍👎

Враження

    Соняділиться враженням7 місяців тому
    👍Раджу
    🙈Нічого не зрозумів
    💞Романтична
    💤Нудна
    🐼Добра

    Анастасія Цанькоділиться враженнямторік
    🙈Нічого не зрозумів

Цитати

    kemmy madцитує7 місяців тому
    За кілька книг, за дикий сад,
    За тишу закутка сільського,
    За ті місця, де стріла вас
    Я в юності своєї час,
    За цвинтар, де піднісся вбого
    Дубовий хрест між верховіть:
    Моя там няня бідна спить...

    ХLVII

    А щастя видилось безмежне
    Так близько!.. Та любов моя
    Розбилася. Необережний
    Зробила, може, вчинок я:
    Мене в тужливому риданні
    Благала мати; бідній Тані
    Були однакі всі шляхи.
    Я вийшла заміж. Без пихи
    Я вас прошу мене лишити.
    Я знаю: в вашім серці єсть
    І гордість, і справдешня честь.
    Я вас люблю (пощо таїти?),
    Та з ким я стала до вінця —
    Зостанусь вірна до кінця".
    kemmy madцитує7 місяців тому
    Я плачу... Як своєї Тані
    По цей ви не забули час,
    То вірте: краще б дорікання
    Тепер я прийняла від вас,
    Ніж порив пристрасті шалений,
    Такий образливий для мене,
    Ці сльози, ці палкі листи...
    Колись у грудях берегти
    Хоч теплий жаль могли ви потай
    До мрій невинних, молодих...
    А нині — що до ніг моїх
    Вас привело? Яка дрібнота!
    Як з вашим серцем і умом
    Буть почувань дрібних рабом?

    ХLVІ

    Весь пишний цвіт моєї долі,
    Життя гучного марний грім,
    Мій успіх у високім колі,
    Багаті учти, модний дім,-
    Що в них? Віддать могла б я радо
    Нікчемну розкіш маскараду,
    Увесь цей блиск, і шум, і чад
    kemmy madцитує7 місяців тому
    Як говорили ви зо мною?
    Вам не була вже новиною
    Наївна дівчинки любов?
    І нині — боже! — стигне кров,
    Згадавши проповідь холодну
    І погляд зимний... Але вас
    Я не виную: ви в той час
    Поводилися благородно,
    Як справжній чесний чоловік:
    За це я вдячна вам повік...

    ХLІV

    Тоді — чи правда ж? — у пустині,
    Вам, вихованцеві Москви,
    Була не люба я... Та нині
    Чому так одмінились ви?
    Чому впадаєте за мною?
    Чи не тому, що між юрбою
    Ношу уславлене ім'я,
    Що княжий титул маю я?
    Що муж скалічений у бої,
    Що нас за те цінує двір?
    Тому, що людський поговір,
    Моєю втішений ганьбою,
    Вам славу міг би голосну
    Створити легко в мить одну?

На полицях

fb2epub
Перетягніть файли сюди, не більш ніж 5 за один раз