Київські контури. Вибрані вірші

1. «Вірші — це у нас родинне…»
Вірші —
це у нас родинне.
З наших ніхто навіть не здивувався,
коли мій дід
пройшов з Чоколівки на Сирець
повз патрулі
і блискучі вітрини австрійських ресторанів,
несучи в руках фінський автомат «Суомі»,
загорнений в окупаційну газету.

Назавтра
налітали на Сирецький концтабір.

Save our soul
Ex, Вероніко, це аж сумно,
і десь в душі пече
один хапливий поцілунок
і місяць за плечем.

Ми, мабуть, щось недоказали…
138-й рушив.
Мадонно приміських кварталів,
молись за наші душі.

1980

лише взимку так сильно
руки шукають рук.

1. Вірш замість присвяти
Не буває сумних закохань,
просто інколи,
якщо довго ходити засніженими
вулицями,
пригадаються давні казки.

Ми так мало були разом,
що, здається, минула ціла вічність,
і тому:
Тобі